"Так впала карта…" Мені пощастило познайомитися з поетичним талантом Наталії Бідненко

6 дек 2019 14:16 0 414 Искусство, литература
"Так впала карта…"  Мені пощастило познайомитися з поетичним талантом Наталії Бідненко
 
Так впала карта –
Зійшлися раптом чужі світи.
Не стало б сміху, не стало б жартів,
І віршів також… Якби не Ти.
 
Так сталося, що мені пощастило познайомитися з поетичним талантом Наталії Бідненко. Читаючи її твори, я відчула високий рівень ліричності, я зрозуміла, що найвище джерело життя – це кохання. У своїх віршах поетеса розкриває внутрішні почуття, прагнення до самого високого – набуття кохання, мудрості у відносинах.
Ми всі, і чоловіки, і жінки, дуже потребуємо любові. Любов означає прийняття, ніжність, турботу, готовність віддавати і нести відповідальність, надійність, безкорисливість, щедрість. І чим більше ми використовуємо ці якості, тим більше отримуємо навзаєм.
 
З тобою бути водограєм рим
І розсипом зірок в нічному небі.
І бути Словом. Стислим і п’янким.
То й більш нічого, мабуть, і не треба.
 
Поезія Наталії Бідненко хвилює, спонукає на спогади. Довіра життєво важлива для щасливого кохання. Без неї людина стає підозрілою, тривожною і повною побоювань, а інша – відчуває себе у емоційній пастці, здається, що їй не дають вільно дихати. Ревнощі – це страх самотності, низька самооцінка і нелюбов до себе. Довіра – це невід’ємний елемент справжньої любові, щирого кохання.
 
Яка безглузда ситуація –
Твої обійми без мети.
І втрачена координація….
Скажи по правді – нащо ти?..
 
Ти мене полишаєш вві сні –
Вітер дме, і хурделиця злиться, –
Забуваєш про ті давні дні,
Коли нас осявала жар-птиця.
 
Вірші Наталії Бідненко надихають, учать не боятися говорити про свої почуття до коханих. Вони вдихають нове життя у наші взаємини, це наша весна, наша молодість, це радість кожної миті сьогодні. Почуття не можна відкладати на завтра.
 
Я б подолала біль і тугу,
Коли була б я не сама...
Один дзвінок лишався другу...
Та де той друг? Уже нема!
 
Фаїна Позднякова,
голова громадської організації
«Університет третього віку «НАТХНЕННЯ»
 
А это Вам в подарок моё сегодняшнее стихотворение:
 
Тридцяте листопада
Прощай, прощай, прекрасна осене!..
Ти зажурилася й сама?
Тебе лишитися не просимо,
Бо вже на зміну йде зима.
 
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий