"Так впала карта…" Мені пощастило познайомитися з поетичним талантом Наталії Бідненко

 

Так впала карта –

Зійшлися раптом чужі світи.

Не стало б сміху, не стало б жартів,

І віршів також… Якби не Ти.

 

Так сталося, що мені пощастило познайомитися з поетичним талантом Наталії Бідненко. Читаючи її твори, я відчула високий рівень ліричності, я зрозуміла, що найвище джерело життя – це кохання. У своїх віршах поетеса розкриває внутрішні почуття, прагнення до самого високого – набуття кохання, мудрості у відносинах.

Ми всі, і чоловіки, і жінки, дуже потребуємо любові. Любов означає прийняття, ніжність, турботу, готовність віддавати і нести відповідальність, надійність, безкорисливість, щедрість. І чим більше ми використовуємо ці якості, тим більше отримуємо навзаєм.

 

З тобою бути водограєм рим

І розсипом зірок в нічному небі.

І бути Словом. Стислим і п’янким.

То й більш нічого, мабуть, і не треба.

 

Поезія Наталії Бідненко хвилює, спонукає на спогади. Довіра життєво важлива для щасливого кохання. Без неї людина стає підозрілою, тривожною і повною побоювань, а інша – відчуває себе у емоційній пастці, здається, що їй не дають вільно дихати. Ревнощі – це страх самотності, низька самооцінка і нелюбов до себе. Довіра – це невід’ємний елемент справжньої любові, щирого кохання.

 

Яка безглузда ситуація –

Твої обійми без мети.

І втрачена координація….

Скажи по правді – нащо ти?..

…

 

Ти мене полишаєш вві сні –

Вітер дме, і хурделиця злиться, –

Забуваєш про ті давні дні,

Коли нас осявала жар-птиця.

 

Вірші Наталії Бідненко надихають, учать не боятися говорити про свої почуття до коханих. Вони вдихають нове життя у наші взаємини, це наша весна, наша молодість, це радість кожної миті сьогодні. Почуття не можна відкладати на завтра.

 

Я б подолала біль і тугу,

Коли була б я не сама...

Один дзвінок лишався другу...

Та де той друг? Уже нема!

 

Фаїна Позднякова,

голова громадської організації

«Університет третього віку «НАТХНЕННЯ»

 

А это Вам в подарок моё сегодняшнее стихотворение:

 

Тридцяте листопада

Прощай, прощай, прекрасна осене!..

Ти зажурилася й сама?

Тебе лишитися не просимо,

Бо вже на зміну йде зима.