Я – останній Косар на селі. Євген Желєзняков

21 окт 2020 14:12 0 666 Личность
Я – останній Косар на селі. Євген Желєзняков

20 жовтня виповнилося 70 років від дня народження нашого земляка, поета, прозаїка, члена літоб’єднання «Степ» та олександрійського літклубу «Джерело» Євгена Михайловича Желєзнякова.

Він – письменник від землі, на якій народився в селі Протопопівка Олександрійського району Кіровоградської області в сім’ї вчителів. Туди і повернувся, вийшовши на пенсію.

У коротку біографію ювіляра вміщено чималий життєвий та творчий досвід.

Після школи вчився в Олександрійському індустріальному технікумі. Захоплення технічним конструюванням, як і любов до фотографії, акордеону, колекціонування та автосправи залишилися в нього на все життя.

У 1972 р. Євген Железняков закінчив філологічний факультет Кіровоградського педінституту ім. О. Пушкіна. Під час служби в армії був кореспондентом газети у Прибалтійському військовому окрузі. Свій трудовий шлях продовжив журналістом у телерадіокомітеті, літконсультантом в обласних газетах «Кіровоградська правда» і «Народне слово».

Літературну діяльність Євген Михайлович розпочав у 70-80-х рр. з публікацій в обласній та республіканській періодиці, альманахах «Вітрила» та «Кроки». У 1976 р. у видавництві «Веселка» вийшла перша книжка поезій для малят «Ходить весело вітрець».

Не кожен поет може писати для дітей, бо для цього треба не «підлаштовуватися» під них, а на все життя зберегти в собі дитинне захоплення світом, і – в хорошому розумінні слова – наївність сприйняття його. Саме це і присутнє в автора. Він вміє мовою поезії спілкуватися з малечою. Допомагає жвава розмовна інтонація. Фольклорні художні засоби, такі як «котик-муркотик», «ой, суденце – срібне денце» сприймаються дуже органічно.

Літературний доробок Желєзнякова складають: чотири книжки віршів та оповідань для дітей (крім названої - «Виріс в полі колосок» (1985), «Танкодром» (1987), «Моє село» (1993)); мемуари про війну «Вибухи гримлять на Волині» (у співавторстві з Григорієм Балицьким, 1990); три збірки лірики для дорослих: «Чужая жена» (2001), «Поминальні роки» (2005), «Споришева стежка» (2015). 

Були в поета з Олександрійщини публікації у десятках журнальних видань в Україні, Польщі, Угорщині, Латвії. Пише він українською та російською, займається перекладами з латиської та російської.

У своїй поезії письменник-земляк лишається вірний рідному селу та його головній моралі: вчитися жити у природи й оточуючих людей. Про це вірші: «Придорожній спориш…», «Нагідка», «Я приїду в село», «Спасибі, яблунько, тобі», «У бабусі хата». А ще зберігає вірність своїй дитинній натурі: придивлятися, прислухатися, відкривати світ і захоплюватись ним та захоплювати нас. Ювілей автор зустрічає новим вінком білих сонетів і рукописами п’ятьох книг прози та поезії.

Розуміння дитячої душі, мови і мрії, залюбленість в рідний край роблять рядки Євгена Желєзнякова хвилюючими душу, близькими і дорослим, і дітям.

З ювілеєм Вас, Євгене Михайловичу, хай довго життя ще радує і надихає братися за перо!

Запрошуємо на авторський вечір у наш музей після скасування карантину.

Мельниченко Наталія, наукова співробітниця літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницького

Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий