- До мене Станіслав потрапив у серпні. На той момент він уже не вживав вуличні наркотики, а отримував ЗПТ (замісну підтримувальну терапію). Він розпочав лікування. І просив нашу організацію допомогти з пошуком житла, адже рідних не було, а йшла осінь. Тоді ми залучили нашу юристку Тетяну Ковальову, яка, власне, допомогла з цим. До слова, юристка допомогла йому з упорядкуванням документів. Станіслав знав, що йому треба одужати, лікування допомагало, судячи за результатами аналізів, - розповідає історію Едуард Карелін - соціальний працівник проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що підтримано Глобальним фондом.
- Пройшов тиждень невідомості, а потім Станіслав дав про себе знати. Прийшов, ноги опухли, болять. Тиждень він не вживав ні протитуберкульозні препарати, ні ЗПТ. Де він був, нічого не розповідав. Але дивитися на нього було тяжко… Мені було його шкода, тому я посадив Станіслава у своє авто і відвіз в лікарню. У Кіровоградському обласному медичному фтизіопульмонологічному центрі чоловіка обстежили. Протитуберкульозні препарати видали на два тижні. Він продовжує лікування», - ділиться Едуард Карелін.
влажность:
давление:
ветер:
Оставить комментарий