Знам’янський літописець. Олександр Рябошапка
У літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого зберігаються твори відомого українського журналіста, прозаїка, публіциста, краєзнавця, члена НСЖУ, лауреата краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова Олександра Рябошапки: «Вічне джерело», «Вогонь нескорених сердець», «Дорогі мої земляки», «Знам’янка: залізниця, історія, люди». Крім книг, у фондах маємо листування земляка з колегою по перу, публіцистом та прозаїком Наумом Добріним.
Жовтень – пора жовтого листя – знаковий у біографії митця: це місяць його народження і згодом – останній у його житті. Олександр Рябошапка - людина незвичайної долі, надзвичайної мужності і безоглядної відданості своїй малій батьківщині – Знам’янщині. Протягом десятиліть він був літописцем рідного краю та увічнювачем для нині сущих і нащадків імен видатних своїх земляків.
У 73 роки вмістилось багато дат і подій, мрій і перемог, випробувань і здобутків. Олександр Антонович з тих щасливих людей, для кого робота співпала із захопленням, із справою життя. Краєзнавчі розвідки і пошукові знахідки, нариси про сучасників та статті на вшанування пам’яті, спогади й ліричні рядки – все відображено у його книгах, місцевих та районних газетах.
Народився Олександр Рябошапка 27 жовтня 1945 року в селі Диківка Знам’янського району Кіровоградської області. Навчався в Олександрійському культосвітньому училищі. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педінституту імені О. Пушкіна. Працював механізатором, завідувачем клубу, згодом - у редакціях газет, кореспондентом радіо. Журналістську діяльність продовжив на посаді заступника редактора районної газети «Сільське життя».
З 1976 року наш земляк тяжкою недугою був прикутий до інвалідної візка. Незважаючи на хворобу, продовжував займатися пошуково-краєзнавчою роботою. Наприкінці 1991 року в дніпропетровському видавництві «Січ» вийшла його перша книжка «Такі незвичайні долі». У 1993 році, до 50-річчя визволення Знам’янщини від німецько-фашистських загарбників, побачила світ друга – «Чорнолісся пам’ятає». «Вічне джерело» (1993), наступна книга О. Рябошапки, розповіла читачам про головного лікаря залізничної лікарні Андрія Лисенка – рідного брата класика української музики Миколи Лисенка. Композитор разом зі своїм троюрідним братом драматургом Михайлом Старицьким відвідував Знам’янку, вони мешкали в сусідньому селі Орлова Балка. Збірка «Дорогі мої земляки» (1994) - данина пам’яті краянам, які не повернулися з далеких доріг Другої світової війни. У творі «Знам’янка: залізниця історія, люди» (1995) чимало подій висвітлено письменником уперше. Книга написана в переломний для України період, коли доводилося відстоювати право на власну точку зору. «Два кольори» (1996) – ліричний щоденник, побудований на автобіографічній основі. Як журналіст і краєзнавець брав активну участь у створенні Книги пам’яті та Книги скорботи.
Олександру Рябошапці присвоєно звання Почесного громадянина села Диківка та міста Знам’янка. У журналіста було ще багато задумів і планів, але їм не судилося здійснитись. Серце патріота, краєзнавця і письменника перестало битися 6 жовтня 2018 року.
Наталія Мельниченко, науковиця літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого міста Кропивницького
