Наша партнерка Катерина Салтан – ЮВІЛЯРКА
Професію бібліотекарки-бібліографа, як фахівець з цієї справи, я вважаю інформаційно найбагатшою. Бібліотекар нині працює за новими інформаційними технологіями. Але і живе спілкування з людьми ніхто не відміняв, а це особливий дар – любити своїх читачів і партнерів. Таким подвійним талантом володіє завідувачка бібліотекою-філією № 17 МЦБС Катерина Салтан, з якою співпрацюю вже п’ять років. Раніше поетів і митців часто запрошували в гості до бібліотек, у школи, машинобудівний, будівельний, музичний коледжі, в педуніверситет, у Будинок учителя… Останнім часом ентузіазм моїх колег пригасає.
А ось Катерина зберігає вірність нашій творчій «аномалії» і багато разів, поки не було пандемії і карантину, запрошувала до себе в бібліотеку в селище Нове. Літературний музей і бібліотека проводили спільні заходи до Дня міста, презентували книги, літальманахи, краєзнавчі видання, надруковані з ініціативи Віри Махоріної та жіночого клубу «Світана» і літстудії при бібліотеці. Додружились до того, що й про Віру Іванівну, почесну громадянку селища, цього року видали спільними зусиллями книгу «З Вірою – надія і любов». Загітувавши до керівництва поетес Валентину Саєнко та Наталію Бідненко, відроджуємо в бібліотеці літстудію «Світанок». У новинську бібліотеку до Катерини Салтан охоче їдуть в гості митці Василь Бондар, Олена Надутенко, Борис та Валентина Притули, Андрій Шульга, Тамара Алдошина, Віктор Холявко, Наталія Шмітке, Інна Дідук і я. Господиня має особливий дар – приймати творчих гостей. Тут Катя – неперевершена: і з нашими книгами ознайомиться зарані, і виставку зробить особливу, і комплімент чи вірш вишуканий кожному скаже, і випічку до чаю смачну подасть. Ми у відповідь теж стараємось: читаємо вірші, співаємо пісні, книги з автографами лишаємо.
А на заходи в літмузей Катерина приїздить із подарунками й квітами. Разом з Вірою Махоріною в ювілейний для музею рік привезли для нашої садиби багато декоративних рослин. Дарують книги, підказують ідеї, підтримують ділові пропозиції.
На порозі ювілею Катерини Василівни хотілось більше дізнатися про людину - професіонала своєї справи, з якою так легко і приємно співпрацювати.
Від директора Міської централізованої бібліотечної системи Світлани Тимків почула таку характеристику Катерини Салтан: «Наша колега дуже відповідальна, активна, патріотка України, рідної мови та справи, яку по-справжньому любить. Із головного бібліотекаря швидко зросла до посади завідуючої. Не раз була відзначена подяками, почесними грамотами, преміями. І до ювілею її чекає сюрприз».
Гарно привітала себе і ювілярка - поїздкою в Одесу до сина і моря. У короткій розмові з відомим в Одесі журналістом Євгеном Салтаном я почула найдорожчу характеристику, яка дихала синівською любов’ю: «Дуже ціную її за вміння дати пораду, при цьому не нав’язуючи свою думку. Як правило, приймаючи певне рішення, схиляюся до того варіанту, який пропонує мама. А ще у неї прекрасна риса характеру – підтримувати добрі стосунки з моїми друзями. Що важливо, це взаємно. І в Кропивницькому, і в Одесі мої друзі звертаються до неї не по-батькові, а просто – мама Катя».
А ось як про життя та улюблену роботу розповідає сама Катерина Салтан:
Сумління і відповідальність зародились ще з молодших класів. Вчилась добре. А в сьомому класі закохалась в однокласника-відмінника. Не уявляла, як я можу стояти перед класом і осоромитись невивченим уроком! З того моменту вчилась на відмінно. Святим обов’язком завжди вважала допомогу батькам. Навчання, спортивні баскетбольні тренування, відвідування музичної школи та сезонні городні роботи не залишали часу на безцільні розваги.
Захоплення уроками літератури згодом переросло у мрію стати вчителем мови та літератури. Навчаючись на філологічному факультеті КДПІ ім. О.С. Пушкіна, була комсомольським організатором групи. Зараз з іронією згадую, як завжди відповідальна і вимоглива до себе, закликала прогульників дотримуватись навчальної дисципліни.
На третьому курсі інституту разом зі своїм майбутнім чоловіком стали на весільний рушник. Зв’язавши рушником руки, мама виводила нас з гуртожитку, де я мешкала. Вела доріжкою, обсівала пшеницею, копійками, цукерками і… плакала від хвилювання. Студенти з цікавістю спостерігали за цим весільним обрядом.
Зараз з гордістю можу сказати, що я відбулась як щаслива мама, жінка, дружина.
Працювати вчителем в школі не довелось через наполегливе прохання чоловіка знайти більш «спокійну» роботу. Так любов до книги і мрія працювати з дітьми привели мене в бібліотечну царину. Разом із невтомним колективом міської централізованої бібліотечної системи міста пройшла шлях від статистики, яку рахували на дерев’яних рахівницях до сучасних комп’ютерних технологій. Ні хвилини не жалкувала, що присвятила своє життя їх Величності Книзі і Бібліотеці.
Знакова подія в моєму бібліотечному житті сталася, коли директор МЦБС Світлана Тимків довірила мені керувати філією № 17, яка обслуговує мешканців селища Нового. Не полюбити цей куточок, відтепер уже мікрорайон Кропивницького, з мальовничою природою, працьовитими людьми, талановитими дітьми - просто неможливо!Бібліотека займає особливе місце в житті новенчан, які прагнуть цікавого та змістовного дозвілля. Моя робота – це моє задоволення і моя мотивація, моя родина і моє натхнення. Разом з бібліотекарем Оленою Косян створюємо формулу свого професійного успіху, даруємо нашим читачам справжнє свято книжкових відкриттів.
Мені пощастило, що в житті і на роботі мене оточують неймовірні люди. Не лише мудрими думками, душевними розмовами, а й практичною допомогою підтримує Віра Іванівна Махоріна – культпрацівник з величезним стажем, почесна громадянка селища Нового. Багато років підтримує та співпрацює з нами інструктор селищного старостату Ірина Огаль. До духовного храму – бібліотеки - у Ірини Павлівни шанобливе ставлення. Вона завжди усміхнена і привітна, а щире бажання допомогти додає настрою та наснаги. Спілкування з талановитою поетесою Валентиною Саєнко оповите особливою магією віршів, сповнених радістю і спогадами про бешкетне дитинство. Добрі результати дає творча співпраця з педагогічними колективами ЗОШ № 10 та ПШ № 37. Доля подарувала мені зустріч з учителем Валентиною Самоновою, яка допомагає своїм вихованцям не розминутись з розумною книгою. Разом з нею знаходимо безліч мотивацій до взаємодії дітей з бібліотекою. Вчитель початкових класів Світлана Зайченко вкладає душу і знання в своїх школяриків, поспішає долучити їх до книги, миттєво відгукується на запрошення книгозбірні до проведення пізнавальних квестів та майстер класів.
Пишаюсь тим, що народилась в селі на Долинщині, де золоті поля, де мальовничі береги річки Бокової, в яку впадають Боковенька та Весела Боковенька. Вважаю, що саме це дає мені святе відчуття Батьківщини і рідної землі.
Люблю подорожувати Україною і за кордоном. Та з найдальших доріг подумки лину і зізнаюсь в коханні вулиці й будинку, де народилась, виросла, і де немає вже батьків. За сценарієм долі і мама, і тато закінчили свій земний шлях в моїй міській квартирі. Але я виконала їхній заповіт і повернула до села. Там вони і спочивають.
Виросли наші з чоловіком сини і, надіюсь, що взяли від нас найкращі людські якості. Старший, Євген, втілив свою мрію стати журналістом. Живе в сонячній Одесі, працює на провідному телеканалі, усього себе віддає улюбленій справі. Молодший, Віталій, IT-фахівець. Любить мандрувати, відкриваючи для себе світ та набуваючи нових вражень, досвіду, знань. Материнське щастя – воно найдорожче…
Антоніна Корінь, науковиця літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого
