Соціальний досвід дитини — це розвиток чи травматизм?

  • 8 вер. 2017 11:19
  • 1594
    • Стаття Соціальний досвід дитини — це розвиток чи травматизм? Ранкове місто. Кропивницький
     
    Сьогодні хочеться розглянути тему засвоєння дитиною соціального досвіду при спілкуванні з іншими дітьми, та
    визначити, який же це має вплив на поведінку, інтелектуальний розвиток та характер дитини.
    Найчастіше саме матусі переймаються питанням розвитку свого чада в дитячих колективах, де, звичайно ж, є дітки з різними видами темпераменту та певним похідним запасом знань, вмінь, навичок із сім’ї, що й породжують в результаті зовсім різні реакції дитини на певну ситуацію. Приведу для прикладу нещодавню ситуацію.
    Напередодні до мене звернулися дві молоді мами, діти яких відвідують інтелектуальні заняття в дитячому гуртку, вік дітей становить 4 роки.
    Жінки були дуже занепокоєні тим, щоб їхні діти часом не перейняли нестриману поведінку, щоб таке
    середовище не мало негативного впливу при засвоєнні знань,щоб не порушувалася дитяча зосередженість. Також основним
    переживанням було те, що діти перестануть розуміти, чому їм забороняється бігати, кричати
    та відволікатися. В цій ситуації жінки висловили бажання щодо абстрагування їхніх дітей від в цей час домінує розвиток уяви,
    «такої» поведінки інших маленьких особистостей. Тож, давайте розберемося. також може демонструвати Мова йде про дітей 4–річного віку, це період, коли дії, психіка дитини все більше набувають ознак усвідомлених цілеспрямованих вберегти своє чадо від нестриманої дій. Малюк дедалі активніше керує
    ними, роблячи їх довільними, а отже,більш усвідомленими. Цікавість та ініціативність дитини в цей час її життя досягають своїх «пікових»
    показників. Це період закладання фундаментальних наріжних взятися, якщо не давати можливості «підсумків» особистості (це форма
    існування психіки людини, яка становить цілісність, здатну до саморозвитку, самовизначення, няння та робити висновки (а щоб
    свідомої предметної діяльності і саморегуляції та має свій унікальний і неповторний внутрішній світ).
    Саме в цей період життя стають «готовими до дії в повному обсязі»:мислення, почуття та уява людини.
    Починається оптимальна робота психомоторики та енергопотенціалу (величина нашої здатності до дії:
    прагматичної, пізнавальної, розумової, моральної, естетичної Ваше завдання — стояти осторонь та творчої). Але і про фізіологічні властивості треба пам’ятати, терпляче чекати, поки вони — діти даний період є активацією розвитку моторики великих і малих рухів дитини, сам організм має потребу в
    «нестриманості» тіла. Саме завдяки «нестриманості» відбувається розвиток, дитина вчиться слухати та розуміти
    потенціал свого тіла його пізнавальних можливостей. На цьому етапі не розвивається в справжню людину,
    визначаються майбутні «контури» дорослої людини. В цей період маленька особистість вже осягає розуміння того, як це пишатися своїми досягненнями, інколи може вигадувати деякі успіхи — оскільки вчиться комунікативно розв’язувати конфлікти з товаришами, а самовпевненість і рішучість під час
    виконання завдань.
    Тож питання поставало в тому, як поведінки інших дітей. Відповідаю: ніяк. Та чи потрібно це взагалі. Давайте згадаємо, хто такий лідер
    — той хто веде. А чи будуть у дитини проявлятися якості лідера у штучно побудованому середовищі, звідки їм робити помилки, конфліктувати,
    доводити свою думку, відчувати дух суперництва, робити перші порівці висновки були раціональними, для того і існують батьки, які
    зможуть замість «законсервувати» можливості дитини, направити до коректного розуміння ситуації) — поки ми отримуємо досвід, ми живемо.
    Це життя, і йому не можна навчитись по книгам, по телевізору або від батьківських слів. Принципи життя можна освоїти, набиваючи гулі.
    з пластиром і антисептиком і — навчаться.
    «Природа дитини егоїстична, — писала Софія Русова, — і цей егоїзм необхідний для найкращого розвитку її індивідуальності. Виховання не
    мусить знищувати у малої дитини інстинкту егоїзму, без нього дитина а в якусь солодку сентиментальну істоту. Але разом з розвитком
    індивідуальності мусить складатися гуртова свідомість, громадське єднання, свідомість своїх відносин і своїх обов’язків до коллектиктиву"
    Практичний психолог Інна Хирса