Дитина може, але не робить

  • 8 вер. 2017 15:57
  • 1211
    • Стаття Дитина може, але не робить Ранкове місто. Кропивницький
     
    Спільні заняття з дитиною — дуже важлива тема, бо саме взаємодія породжує розуміння, довіру та повагу. Спочатку поговоримо про труднощі та конфлікти взаємодії і про те, як їх уникати. 
     
    Почнемо з типової проблеми, яка ставить у глухий кут дорослих: багато обов’язкових справ дитина цілком опанувала, їй вже нічого не варто зібрати в ящик розкидані іграшки, застелити постіль чи покласти підручники до портфеля з вечора. Але все це вона вперто не робить.
    Все залежить від причин «неслухняності» вашої дитини. Можливо, ви ще не пройшли з нею весь необхідний шлях. Адже це вам здається, що їй легко розставити всі іграшки по місцях. Напевно, якщо вона просить «давай разом», то це не даремно: можливо, їй ще важко організувати себе, а може бути, їй потрібно просто ваша участь та моральна підтримка.
    Найчастіше корінь негативного завзяття та відмов лежить у негативних переживаннях самої дитини, оскільки дуже часто батьки схильні критикувати дії свого чада, не розуміючи того, які пізніше будуть наслідки у самосприйнятті себе дитиною. До прикладу, уявіть собі таку ситуацію: до вас приходить друг, щоб щось зробити разом, наприклад, приготувати піцу. Він сідає і говорить вам: «Так, дістань інструкцію, тепер візьми муку, молоко, що там ще... Та як ти замішуєш тісто? Не тисни так!»... Думаю, можна не продовжувати. 
    Дружелюбний тон — основна запорука успіху, і якщо ваша участь у заняттях дитини не допомагає, більше того, якщо вона відмовляється від вашої допомоги, зупиніться і прислухайтеся, як ви спілкуєтеся з нею.
    «Керівні вказівки», напевно, десь–таки потрібні, але не в спільних заняттях з дитиною. Як тільки вони з’являються, припиняється робота разом. Адже разом — значить на рівних. Не варто займати позицію над дитиною — діти до неї дуже чутливі, і проти неї повстають всі живі сили їхньої душі. Тоді–то вони і починають чинити опір до «необхідного», не погоджуватися з «очевидним», оскаржувати «безспірне».
    Діти легше і швидше вчаться організовувати себе і свої справи, якщо на певному етапі їм допомогти деякими зовнішніми засобами. Ними можуть бути картинки для нагадування, список справ, записки, схеми або написані інструкції (навіть у вигляді ілюстрацій, малюнків). Подібні засоби — це вже не слова дорослого, це їх заміна. Дитина може користуватися ними самостійно, і тоді вона виявляється на півдорозі до того, щоб упоратися з справою самій.
    Стикаючись з небажанням дитини робити що–небудь належне їй — вчитися, читати, допомагати по дому, — деякі батьки стають на шлях «підкупу». Вони погоджуються «платити» дитині (грошима, речами, задоволеннями), якщо вона буде робити те, що від неї хочуть.
    Цей шлях дуже небезпечний, не кажучи вже про те, що малоефективний. Зазвичай справа закінчується тим, що претензії дитини ростуть, а обіцяних змін у її поведінці не відбувається.
    Зазвичай людина успішно і захоплено займається тим, що вона вибирає сама, по внутрішньому спонуканню. Якщо ж вона знає, що отримає за це плату або винагороду, то її ентузіазм знижується, а вся діяльність змінює характер: тепер вона зайнята не «особистою творчістю», а «зароблянням грошей».
    Особистість і здібності дитини розвиваються лише в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з інтересом.
    Насамперед варто придивитися, чим найбільше захоплюється ваша дитина. Це може бути гра в ляльки, в машинки, спілкування з друзями, збирання моделей, гра у футбол, сучасна музика... Деякі з цих занять можуть здатися вам пустими, навіть шкідливими. Однак пам’ятайте: для неї вони важливі і цікаві, і до них варто поставитися з повагою.
    Добре, якщо ваша дитина розповість вам, що саме в її справах цікаво і важливо для неї, і ви зможете подивитися на них її очима, уникаючи порад і оцінок. Зовсім добре, якщо ви зможете взяти участь в цих заняттях дитини, розділити з нею захоплення. Діти в таких випадках бувають дуже вдячними батькам. Буде і інший результат такої участі: на хвилі інтересу вашої дитини ви зможете почати передавати їй те, що вважаєте корисним: і додаткові знання, і життєвий досвід, і свій погляд на речі, і навіть інтерес до читання, особливо якщо почати з книг про цікавий для неї предмет.