Роль батька у вихованні хлопчика

 

Занадто часто від сучасних жінок звучать такі фрази: «Всі чоловіки перевелися». Але ж кожен чоловік колись був хлопчиком, і основу в фундамент його виховання закладала саме жінка–матір. Це не значить, що жінки не мають права на виховання хлопчиків. Материнська любов до сина та її інстинктивне бажання плекати і захищати його — це найкращий компас, який буде направляти дитину в перші роки його життя.

 

Жінка (матір) є для дитини головним об’єктом для первинної ідентифікації в доедіповому періоді. (На едіповій стадії відбувається розвиток основних патернів мужності і жіночності (маскулінності і фемінності): дитина засвоює прийняту в культурі жіночу або чоловічу роль). Оскільки всі діти, як дівчатка, так і хлопчики спочатку ототожнюють себе з матір’ю, залишаючись поряд з жінкою, вони засвоюють більш зрозумілі сімейні ролі, стан жіночності, а не чоловічі ролі та мужність. Становлення хлопчика у дошкільному періоді є більш складним процесом, ніж становлення дівчинки, тому що він повинен «відділитися від матері» та ідентифікувати себе з представником чоловічої статі для формування відповідної статевої ролі. Часто буває, що жінки не довіряють своїм чоловікам та роблять некоректні зауваження у підході до виховання дитини, що і є головною перешкодою у прагненні чоловіка розвиватися разом з дитиною. А на партнерському рівні з’являється почуття недовіри та прагнення до самоствердження у конфлікті через відстоювання особистої правдивої теорії та дій як однієї, так і іншої сторони.     

У сучасному світі відбуваються зміни статусу батька. Збільшується кількість батьків, які приймають активну участь у вихованні дітей, починаючи з віку немовляти. Матеріали більшості досліджень наголошують на тому, що участь батьків у вихованні є необхідною умовою повноцінного особистісного розвитку дитини. При цьому надзвичайно важливо, щоб батько виконував саме свої батьківські функції, а не намагався замінити матір, щоб батьківські ролі були чітко диференційовані. Дуже важливим моментом є також єдність у поглядах щодо виховного процесу обох батьків, так як різне трактування певних речей є дестабілізуючим фактором для дитини. Дитина не розуміє, чого з неї вимагають дорослі, і часто діє по–своєму.

Батьківська ідентичність — наявність у представника чоловічої статі певних емоційно–психологічних характеристик, раніше засвоєного досвіду, установок, які необхідні для усвідомлення та відчуття себе як батька. Від наявності та якості батьківської ідентичності залежить процес ідентифікації хлопчика з своїм батьком. Саме даний фактор напряму залежить від того, наскільки спочатку матір, потім дружина дозволяють даному чоловікові робити свої помилки та навчитися відповідати за них самостійно, надавати підтримку лише тоді, коли він про це попросить (вербально чи не вербально). 

Велике значення особистості батька насамперед у тому, що для сина він є еталоном чоловіка. Взірці поведінки батька формують моральне обличчя, способи поведінки хлопчика. Від батька він переймає чоловічі риси. Маленький хлопчик користується батьківською моделлю поведінки. Якщо батько висловлює своє невдоволення агресивно, його син буде намагатися поводитися подібним чином. Якщо батько приховує своє роздратування під маскою мовчання, син буде вважати це нормою чоловічої поведінки. Отже ми часто зовсім не задумуємося, що наші некеровані емоції, слова, поведінка є потужним формуючим фактором, який впливає на ніжну психіку дитини, і що в майбутньому знайде своє відображення у стосунках з іншими людьми. 

Для того, щоб у хлопчиків в майбутньому мала місце відповідна батьківська ідентичність, матерям необхідно: виявляти до них любов, але при цьому твердо підтримувати дисципліну; мати готовність до них прислухатися і відповісти на будь–яке питання, дати потрібну інформацію та допомогти ознайомитися з навколишнім світом; дозволяти їм все досліджувати самостійно; підтримувати в них хороші якості та допомагати робити висновки в негативних ситуаціях.  А найголовніше — стимулювати позитивне спілкування з батьком. Дуже важливо, щоб батько усвідомив свою роль у вихованні дитини, як залежить сприйняття світу хлопчиком від татового прикладу.