Василь: «Треба «відходити» від побаченого, почутого та відчутого, адже війна ще не скінчилася»
Василь захищає нашу країну з перших днів повномасштабного російського вторгнення у складі Полтавської територіальної оборони, куди пішов добровольцем.
До цього працював фахівцем Служби закупівель в «Укрнафті». Колись відслужив строкову службу, але досвіду війни не мав. Жив своїм життям, будував плани, мріяв. А потім прийшла повномасштабна війна – і життя змінилося.
Батальйон Василя спочатку дислокувався у Полтаві, потім захищав Харків та Суми, а далі – Соледар.
- У мене була легка контузія. У госпіталі я був зовсім мало, лікування проходив вже при частині. Поранення отримав на околицях Соледару, коли ми зіткнулися в бою з переважаючими силами противника. Артилерія, танки, снайпери, ближні окопні бої – там було пекло. І це без перебільшень.
Одне з завдань командира, каже Василь, тримати морально-бойовий дух хлопців зі свого відділення. Вселити в них оптимізм – навіть у пеклі війни. Цьому вчить своїх солдатів: частіше спілкуватися з тими, хто в тилу. З батьками, друзями. Бо треба хоч іноді «відходити» від побаченого, почутого та відчутого. Бо війна триває.
- Найголовніше на фронті – це вести себе достойно, допомагати один одному та вірити в перемогу. Так, інколи це дається нелегко. Та все одно потрібно не падати духом, гуртуватися, спілкуватися. Хочу побажати всім мати більше віри в Збройні сили України і поводити себе як Українці з великої літери.
Пресслужба ПАТ «Укрнафта»
