Міжнародний кропивницький шарварок №28

  • 23 лип. 2020 17:31
  • 1016
    • Стаття Міжнародний кропивницький шарварок №28 Ранкове місто. Кропивницький
     
    АНТОНІНА КОРІНЬ
    Карантинна весна 
    (пісенька для престарілих)
     
    Відцвіли черемуха і бузок,
    ти ж мене провідав би, діду, хоч разок!
    До мене ж три кроченькі через тин!
    – Не пускає, бабонько, Карантин!
    – Відцвіли і півники, і піон…
    Парубків ходив колись легіон.
    А тепер люби мене хоч один!
    – Не пускає, бабонько, Карантин!
    – Відцвіли волошки вже і дзвіночки, й мак…
    Чому ж не заходиш ти, що тобі не так?
    Гарбузів не сію вже, де ж ті старости?!
    – Не пускає, бабонько, Карантин!
    – Я ж пошила масочку, подивись!
    Діду-дідуганчику, не барись!
    Свою сиву бороду замаскуй
    та мене крізь масочку поцілуй!
    Ой же й боягузе ти, клятий дід!
    Первачок й варенички де мені подіть?
    Йду сама до тебе я, поваливши тин,
    геть, коронавірусе й клятий Карантин!
                               12.06.2020
    ВЛАДИМИР СТАФИДОВ
                 (Днепр)  
     
    Пуговка
     
    Пуговку перешиваю
    На любимом своём пиджаке,
    Толстею, переживаю,
    Полёживаю в гамаке.
    Всё! Куплю себе завтра мячик
    Или уйду к атлетам.
    Да – всему, что бегает, скачет!
    Нет – холодцу, котлетам!
    Долой толстопузое!
    Привет, гимнастика!
    Долой, кургузая
    Грация, пластика!
    Надо – орлом взлететь!
    Надо – проплыть дельфином!
    Дров нарубить, баньку нагреть
    На зависть карелам и финнам!
    И классно потом попариться,
    Сбросив потный от спорта тельник.
    Готов договариваться
    И начать в понедельник...
    Скучный романс
    Я давно у костра
    Грустных песен не пел, —
    То мешали ветра,
    То не очень хотел,
    Но бывало не раз,
    Только трону струну,
    Как нахлынет романс
    И уже не усну.
     
    Вспоминаю тебя
    Молодой озорной.
    Всех влюбляла в себя
    И явилась за мной.
    20 лет! Хороша!
    Ну, никак не стерпеть,
    Аж трепещет душа,
    Как романс не запеть?
     
    И я их попевал,
    До сегодня пою,
    Хоть уже аксакал,
    Но на том и стою.
    Будем петь, будем пить,
    Будем «женщин гулять»
    И романсы о них
    Каждый день сочинять!
     
     
     
    Печальник
     
    Куда уйдёшь от дум, печальник?
    Опять насущное – дрова?
    Но ты, конечно, изначально
    Зело жалеешь дерева.
    Берёзки, елки да осины 
    Сгорят в неистовой борьбе.
    И победят! – сдаются зимы,
    На радость людям и тебе.
    Твоя печаль неоднозначна, –
    Живешь в уюте и тепле, 
    А где-то ива горько плачет
    И апеллирует пиле.
    А где-то зайчиков стреляют,
    Барашков тянут на убой –
    Тебя такое оскорбляет, –
    Ах, зайчик бедный, дорогой...
    Подумай только – так хотелось
    Создать Великому Творцу!
    Идей достаточно имелось,
    Вполне доступны мудрецу.
    А ты мудрец или невежда –
    С одной бутылки не поймешь,
    А на вторую есть надежда,
    По крайней мере, что уснёшь.
     
    Нивелир 
    Я бы вам рассказал,
    Но пока погожу –
    Надо видеть глаза, –
    По глазам я сужу.
    Как совсем непростой,
    Но банальный сюжет,
    Пусть секрет с «бородой»,
    Пусть в нём логики нет,
    Пара-тройка идей,
    Незатасканных фраз,
    Есть для близких друзей 
    И, конечно, для вас.
    Мир купается в зле –
    Не теряй оптимизм.
    Ни один на земле
    Бушевал катаклизм.
    Но везде и всегда
    Побеждала любовь.
    Ни война, ни нужда
    С ней не выстоят бой.
    Я на даче сижу,
    Проверяю «Кагор»,
    Правду-матку ряжу,
    Нивелирую вздор.
     
    ВОЛОДИМИР ЯРЕМЧУК 
     
    ***
    З екранів, зі сторінок преси – бруд: 
    то суржик, то матюк, то вже і «феня».
    Якийсь нахабний всезагальний блуд, 
    що видається ще й за одкровення!
    Сміття ж – воно і в Африці – сміття!
    Словесний бруд – він бруд! Хоч би і в римах.
    Його не змиє хоч яке миття.
    Воно і після правок добре зриме. 
    Цей час мине. Знесе сміття вода.
    Зросте краса пречисто-молода: 
    трояндова, калинова, кринична.
    Поглянь на степ – у нім чортополохи 
    на час малий всівають перелоги, 
    а потім – повінь хлюпає пшенична.
     
     ***
    І знову кліп: «на захист», а чи «проти»…
    Все – методом оголення сідниць…
    Тіла нагі, спресовані, мов шпроти:
    противник всяк паде відразу ниць!
    Отак усі й здолаємо проблеми, 
    уживши… генітальних кулаків!
    (А заодно побільшає зелених 
    банкнот в кишенях шоу-мастаків).
    Понад убогістю – суцільні шоу!
    Гуляймо! Не шкодуймо підошов!
    Та й так: робота любить дурнів…
    Реклами. Кліпи. Скрізь – ерзац-чесноти.
    Возславмо гріх! До біса честь і цноти!
    Тіла святкують. Душі – безпритульні.
     
     
    АНДРІЙ ШУЛЬГА
     
    Хит-индустрия
    Звёздный цех. Кипит работа.
    Новый лепится артист.
    И над текстом рифмоплёта
    Сел трудиться куплетист.
    В телефон кричит проныра,
    Разминая кошелёк,
    И без трёх минут в эфире – 
    Ёшкин-Кошкин-Макарёк.
    Сводит три «блатных» аккорда
    Оператору пульта,
    Главное, размер билборда
    Для раздутого хита.
    Деньги вложены в рекламу.
    Заработал механизм!
    Стыдно только папе с мамой.
    Вот такой идиотизм.
    Українська величальна пісня
    Як гарно, коли навколо
    Збирається добрий люд,
    Вже хтось на гітарі соло
    Виводить новий етюд.
    А поруч заспівують пісню
    Про мрії на самоті
    І те, що всі ми різні,
    Та разом в одній меті.
    За єдність країни й волю
    Налиймо усім вина!
    Хай світлою буде доля,
    Вона в нас також одна.
    До волі одна дорога.
    Хай квітне Свята Земля!
    А доля залежить від Бога,
    Авжеж не від москаля.
    Блазень
    Блазень, звиклий до овацій,
    Впав у прірву провокацій
    І зневажив велич королів.
    Він казав про все, що бачив,
    Бо король йому пробачив
    Тисячі відрубаних голів.
    Блазень той не сміху ради
    Всім кричав: «Моліться, гади!
    Є на кожнім з вас тяжкі гріхи!»
    Люди сяяли від сміху, 
    Дурень був їм на потіху,
    Бо дурні, слабкі, мов дітлахи.
    Блазень був же майже Богом,
    Бо король жалів дурного,
    Як-то кажуть: «Кожному – своє».
    Хтось за правду йде за грати,
    А когось ведуть на страту,
    Лише блазень каже все, як є.
    Герцог, граф, барон и князь
    Герцог, граф, барон и князь
    Напились однажды в грязь.
    Герцог крепко траванулся,
    Граф в свинарнике проснулся,
    Князь оставил на лужайке
    Трость, парик, трусы и майку.
    Помолчу лишь о бароне.
    Он конечно сильно гонит.
    К чёрту пошлые сюжеты!
    Вдруг мой стих увидят дети.
     
    БОРИС РЕВЧУН
    Чотиривірші
    * * *
    Час ніби злазити з горища
    І помаленьку йти до днища…
    Е, ні! Хоч рачки, тільки вище,
    І не питать себе: «Навіщо?»
                  * * *
    Іще не вигорів – горю,
    Пегас пре плуга, я орю.
    Пегас ірже, орач харчить
    Й лягає в бОрозни спочить…
    *  *  *
    З роками в мене кріпшає бажання: 
    Щоб досвід хибний не дававсь взнаки,
    Щоб убезпечить ближніх від страждання – 
    Патентувати власні помилки.
    * * *
    Ми через певну кількість літ
    Ввійдемо в паралельний світ.
    Це, заспокою, не смертельно,
    Бо нам все буде паралельно. 
    * * *
    Багатств душевних гне вантаж –
    Ще трохи…й буду повзать рачки.
    Сумнівний плюс – життєвий стаж:
    Мої роки – мої болячки… 
    * * * 
    У пошуках земного раю 
    Доходить висновку людина: 
    Ставок, садок і хата скраю – 
    То золота є середина. 
    * * * 
    Якщо ви навіть висмоктали глек, 
    Не слід поперед батька в пекло лізти. 
    А ще – ставати горла поперек 
    Тому, хто звиклий у три горла їсти. 
    * * * 
    Життя – цукерка і лайно! 
    Злетіти можна, можна впасти. 
    Життя – як зебра, бо воно – 
    Швидке, брикливе і смугасте. 
    * * * 
    Для помилок у нас життя весна. 
    Як прийде час, обкладемося грілками, 
    Тоді і буде зроблено сповна 
    Роботу над колишніми помилками. 
    * * * 
    Багато в долі ликів і гримас: 
    Вона то цяця, то підступне падло. 
    Коваль своєї долі кожен з нас, 
    Допоки не потрапить на ковадло… 
    * * * 
    Тривожна молодість пішла у небуття, 
    І вороття її чекать – нікчемна марність. 
    Вже час на фінішній кривій свого життя 
    Співати пісню про тривожну старість. 
     
    СТАНІСЛАВ НОВИЦЬКИЙ
    Сатирично-драматичні епіграми
     
    Надія Гармазій
     
    Вітаю Вас з «Маланюком» в кишені,
    кишеня, мабуть, досить о-го-го!
    Туди б «Шевченка» було б замало,
    а може «Нобеля» о-го-го!
    Іван Драч
    Я знав Драча старого
    Бога із Теліжинців
    Сонця з ножем і соняшника
    на зеленому велосипеді
    Дмитро Павличко
    Він коли руку тисне
    то можна обпалитися
    такий вже гарячий
    наш дід Павличко
    Михайло Слабошпицький
    Драч писав що він «компілятор»
    кицько-слабошпицький
    Я кажу що класик укр-суч літу...
    Володимир Базилевський
    Інтелектуал – усе про греків мовить
    Ось тут вони
    Ось там були
    а деж українці?
    Перебули...
    Василь Бондар
    Він також з Теліжинців
    прозаїк від сонця і соняшника
    обпалений печальними словами...
    Дмитро Кремінь
    Ольвійський транзит –
    то непросто здавна далечінь
    то вже пилюка
    стомленої траси...
    Петро Мідянка
    Широкий Луг Мідянки
    найвища вись в селі...
    Вано Крюгер
    Іване! Досить молодіти!
    Куди тобі
    ти класик як Ілліч
     
    Оголошення
    «Шарварокінформ» повідомляє: 
     
    Поет-пародист Нестор Нетописець, лежачи в карантині, створив нові пародії на геніально-талановитих сучасників: Х. Хархангельського, Н. Горішну, І. Убініна, В. Дратенко, О. Носенко, В. Бурченка, Р. Барського, О. Бляшка, С. Старицького, О. Болєвіну, М. Славинського, О. Красноштанька, В. Гаремчука та інших. 
    Небажаючі читати пародії можуть чесно відкупитися помірною пожертвою на розвиток «Шарварку», який однією ногою вже в кризі, куди вступив під час пандемії коронавірусу.  Можливий бартер – пародії на Нестора Нетописця. Пропозиції приймаються до 1 квітня щороку. 
    Корупційна Антикорупційна адміністрація