Відсьогодні вводяться нові вимоги до інформування споживачів про харчові продукти
Учора, 6 серпня 2019 року, набирає чинності Закон України «Про інформацію для споживачів харчових продуктів», який встановлює загальні принципи та вимоги щодо інформації про харчові продукти, зокрема стосовно їх маркування, а також обов'язки операторів ринку стосовно доведення цих даних до споживачів.
- Прийняття Закону України є великим кроком на шляху виконання Україною зобов’язань у сфері санітарних та фітосанітарних заходів в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Так, в основу Закону України лягли вимоги Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1169/2011 від 25 жовтня 2011 року щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, – повідомив Генеральний директор Директорату безпечності та якості харчової продукції Микола Мороз.
Вимоги Закону України поширюватимуться не тільки на виробників харчових продуктів на всіх етапах виробництва та обігу, але і на харчові продукти, що призначені для кінцевого споживача, зокрема такі, що реалізуються в закладах громадського харчування.
Відповідно до вимог Закону України, інформація про харчовий продукт має бути точною, достовірною та зрозумілою для споживача та не повинна вводити в оману стосовно характеристик, властивостей, складу харчових продуктів. Дана вимога поширюватиметься як на рекламу харчових продуктів, так і на спосіб розміщення та представлення харчових продуктів для реалізації, зокрема форму, зовнішній вигляд, упаковку.
- Споживач повинен отримати максимально достовірну інформацію про харчовий продукт та мати змогу здійснити свідомий вибір. Разом з цим Законом України встановлено перелік обов’язкової для надання інформації про харчові продукти, а також вимоги до розміщення та представлення такої інформації, - пояснив Микола Мороз.
Так, за його словами, оператори ринку мають обов’язково зазначати інформацію про наявність речовин, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість, наявність ГМО, розморожування або піддавання харчових продуктів іонізуючому випромінюванню, наявність доданої води тощо.
Крім того, у новому Законі окрема увага приділяється вимогам стосовно інформації про харчові продукти, продаж яких здійснюється дистанційно (стаття 9). Так, уся обов’язкова інформація про харчові продукти має бути доступною споживачу для ознайомлення до моменту продажу харчового продукту.
Разом з цим статтею 18 Закону надаються роз’яснення, яким чином мінімальний термін придатності («краще спожити до…», «краще спожити до кінця…») зазначається і у чому його відмінність від дати «вжити до».
- Основна ідея такого підходу полягає в тому, що на ринку існують швидкопсувні та більш небезпечні з точки зору мікробіології продукти, для яких має бути зазначена дата «вжити до». Така позначка інформуватиме про те, що на наступний за цією датою день продукт може ставати небезпечним (наприклад, сире або охолоджене м’ясо, сира риба, яйця), – зазначив Микола Мороз.
Він додав, що водночас є ряд продуктів, які за дотримання встановлених умов зберігання залишаються безпечними протягом певного часу після закінчення мінімального терміну придатності, прописаного у маркуванні (наприклад, цукор, кава тощо). Для таких продуктів буде вказана дата завершення мінімального терміну придатності, що позначатиметься фразами «краще спожити до…», «краще спожити до кінця…». Однак як після закінчення терміну «вжити до…», так і термінів «краще спожити до…», «краще спожити до кінця…», продукти мають бути вилучені з реалізації.
Законом України визначено основні вимоги до інформації про харчові продукти, що надаються у добровільному порядку, зокрема закріплено визначення «натуральних» молочних продуктів.
Варто відзначити, що Законом України значною мірою посилено відповідальність операторів ринку за порушення законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти.
Обов’язкова інформація про харчовий продукт
1. Державною мовою.
Переклад іншою мовою за бажанням оператора ринку.
2. Надписи точні, чіткі, зрозумілі, розбірливі, розміщені на видному місці (на упаковці, етикетці). Не повинні приховуватися іншою текстовою або графічною інформацією.
3. Назва харчового продукту.
Назвою харчового продукту є офіційна назва (назва встановлена нормативно-правовим актом або національним стандартом). Якщо такої нема - то звична назва (та, яка зрозумілою споживачу без додаткових роз’яснень). Якщо і звичної назви нема - застосовується описова назва харчового продукту.
4. Фізичний стан харчового продукту.
Інформація про фізичний стан (продукт сублімованої сушки, швидкозаморожений, концентрований, копчений, порошкоподібний, рідкий тощо) має супроводжувати назву харчового продукту, наприклад, «Ковбаса сирокопчена».
5. Перелік/кількість інгредієнтів.
Включає всі інгредієнти харчового продукту, які вказуються в порядку зменшення їхньої масової частки. У деяких випадках - у відсотках. Певні інгредієнти позначаються назвою категорії, до якої вони належать, одразу після якої зазначається їхня назва або індекс відповідно до європейської цифрової системи (так звані «ешки»).
6. Наявність алергенів.
Виділяються окремим кольором, шрифтом, стилем.
7. Позначка «з ГМО», якщо частка ГМО перевищує 0,9%. «Без ГМО», за підтвердження відсутності ГМО.
8. Термін придатності.
Вводяться терміни придатності: «Вжити до…», «Краще спожити до…», «Краще спожити до кінця…».
9. Умови зберігання/використання.
Для харчових продуктів, які потребують спеціальних умов зберігання та/або умов використання; після відкриття упаковки.
10. Відповідальний за інформацію про харчовий продукт.
Назва оператора ринку харчових продуктів.
11. Країна походження/місце походження зазначається:
Якщо відсутність такої інформації може ввести споживача в оману; для окремих типів м’яса; якщо країна/місце походження харчового продукту не збігаються з країною/місцем походження основного інгредієнта.
12. Інструкція з використання.
Якщо її відсутність може ускладнити використання продукту.
13. Фактичний вміст спирту етилового (для напоїв із вмістом понад 1,2%).
Інформація про назву, кількість харчового продукту та наявність спирту у дозуванні понад 1,2% має розміщуватися в одному полі видимості.
14. Поживна цінність.
Включає інформацію про енергетичну цінність, вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі.
15. Чи піддавався харчовий продукт заморожуванню/розморожуванню. Якщо піддавався заморожуванню - зазначається дата.
Якщо упаковка товару менш ніж 10 см2, обов’язково зазначати лише назву продукту, алергени, кількість, мінімальний термін придатності. Інше - на запит споживача.
Інформація, яка наноситься оператором ринку на маркування в добровільному порядку, не повинна вводити споживачів в оману чи заплутувати споживача. За потреби вона має базуватися на відповідних наукових даних.
Шрифт маркування
Шрифт - чіткий, розбірливий і контрастний.
Висота малих літер має дорівнювати або перевищувати 1,2 мм (досі - 0,8 мм). Якщо площа упаковки менша за 80 см2, то висота малих літер повинна бути не меншою від 0,9 мм.
Окремо (кольором, шрифтом, стилем) має бути виділена інформація про алергени, які містяться у складі харчового продукту.
Що робити, якщо товар нефасований?
У такому разі споживач не повинен бути позбавлений інформації про харчовий продукт. Вона є обов’язковою, але надається у спосіб, визначений оператором ринку. Наприклад, може бути розташована на мішку з борошном або ж на поряд поставленому стенді. Як варіант, надаватися в інший спосіб на вимогу покупця.
