Різдво стука у віконце: Христос народився! Славімо Його!

  • 14 січ. 2018 09:16
  • 2428
    • Новина Різдво стука у віконце: Христос народився! Славімо Його! Ранкове місто. Кропивницький
     
    Слово номінанту 
    на обласну літературну премію
    ім. Є.Маланюка 
     
     
    СІЮ–ВІЮ–ПОСІВАЮ...
     
    Сію–вію–посіваю...
    У дитинство поринаю...
    Посіваю–сію–вію:
    воскрешаю давню мрію.
    ...Дядько Митька, тітка Ніна –
    прочиняють двері в сіни
    та й запрошують до хати:
    дозволяють посівати.
    «Сію–вію–посіваю: 
    з Новим роком Вас вітаю!
    З Василем!
    Хай Ваша нива
    щедро родить всім на диво!»
    Тітка Ніна, дядько Митька
    найсмачніше ставлять миттю:
    все — на стіл, що є у хаті!
    Чим до Празника багаті.
    «Посіваю–сію–вію...
    Хай усі Ваші надії,
     найщемкіші сподівання — 
    збудуться!» — і побажання 
    по всій хаті розсіваю... І вітаю! 
    І вітаю! 
    Дядько Митька, тітка Ніна — 
    дякують мені уклінно!
    Тітка налива вишнівки...
    Дядько — чарочку горілки!
    Я розгублено всміхаюсь...
    Що є сили — відмовляюсь!
    ...Їм ковбаси... холодець... –
    «Що не п’єш, то — молодець!» –
    хвалить дядько та й зітхає...
    І по другій наливає...
    «Бачу... Хлопець ти — 
    хороший…
     Тобі ,мабуть,треба грошей?» –
    Я соромлюсь... червонію...
    І в очікуванні — млію...
    «Що ж... Тримай ось...
    П’ять рублів!» –
    Остаточно я зомлів! –
    «Ой, спасибі, дядьку й тітко!» –
    Дядько — третю — непомітно
    випив... Руку подає... –
    «В мене ще до тебе є
    невеличке... таке... діло...
    Ти до батька іди сміло!
    Та засій його щедренько!
    Ти вже хлопець чималенький!
    Може, це його розбудить...
    Що ж він — без баяна чудить!
     Сина має — он якого!
    І ховається від нього!
    Хоч і родич він мені — 
    не хвалю його я... Ні!
    Ти сходи до нього, сину...
    Не соромся... Ти ж не винний!
    Хай розщедриться... татуньо –
    на «десятку» та пакунок...
    Знаю я, що баба з дідом –
    свого внука не зобидять!
    Але ж батько теж повинен — 
    ну хоч раз(!) —  вгостити сина...»
     
    «Дядьку Митько, тітко Ніно...
    Я Вам дякую уклінно...
    Та до батька не піду...
    Виросту — тоді зайду!
    Занесу йому пакунок:
    мій синівський подарунок...
    Найдешевших канахвет
    (це, поки що, мій секрет!) –
    я куплю йому... Так буде!
    Посміються з нього люди!
    Але зараз — не піду я...
    Я й без нього не бідую...
    Дід і баба — добрі люди...
    І без батька якось буде!»
     
    ...Швидко роки пролетіли.
    Боже! Як мені кортіло(!)
    той пакуночок купити,
    щоби батькові вручити!
    Не купив... І слава Богу!
    Не зробив я кроку... злого.
    Не збулася моя мрія...
    Небо щедро снігом сіє... 
    Сіє–віє–посіває: 
    у дитинство повертає... 
    Посіває–сіє–віє: 
    воскрешає давню мрію... 
    Сію–вію–посіваю!
    З Новим роком Вас вітаю! 
    З Василем!
    Ой, зароди, Боже,
    жито–пшеницю, 
    всяку пашницю!
    На щастя, на здоров’я, 
    на Новий рік!
    Щоб краще вродило — 
    як торік!
     
    Василь Мошуренко
     
    Нагадаємо: Кропивничани "ліплять" сніговиків з капусти (ФОТО)
                         У Кропивницькому пройде концерт академічної хорової капели "Арея"