А спомин — це таке щось невимовне і сумне…

А спомин — це таке щось невимовне і сумне…

 

  

Цей поетичний рядок Ліни Костенко пригадався мені після перегляду власних світлин із концертів народного самодіяльного хору «Червона калина» з Кропивницького під керівництвом  нашого земляка, поета і композитора Анатолія Чечеля — члена Конгресу літераторів України. 

 

Протягом багатьох років життя він, випускник музично–педагогічного факультету тодішнього Кіровоградського державного педагогічного інституту імені О.С.Пушкіна, а потому — викладач музики Олександрійського педагогічного училища імені Сухомлинського, відмінник освіти України, популяризував традиційну народну пісенну творчість, працюючи, зокрема, з колективом «Червоної калини» — унікальним взірцем  гуртового співу,  наділеного цілющою силою лікувати душу виконанням  пісень, тужливих  і жартівливих, класичних і народних.

 

 

Учасники хору  неодноразово демонстрували на сцені  високу вокально–хорову культуру та багатство динамічних відтінків. Кожну пісню  Анатолій Чечель  подавав  у єдності вокально–хорових та сценічних засобів, що є невід’ємною складовою цього виду творчості і перетворює концертний виступ на музично–театральне дійство. 

 

Не  можу оминути увагою його авторські пісні з опорою на регіональні традиції та специфічні особливості місцевого пісенного виконавства, в якому  сконцентровані   життєва позиція колективу, його духовні  цінності, а зі   сцени лунав  високий патріотичний посил, який об’єднував ще донедавна   глядачів в єдиному пориві.

 

На жаль, через хворобу  організатора та керівника колективу  (дай, Боже, йому здоров’я! — Авт.)  цьогоріч ми вже не відвідали концерти за його участі, зокрема  для людей з особливими потребами у Міжнародний день інвалідів, однак  згадуємо всі виступи колективу — одного з кращих у Кропивницькому…

 

Анатолій Саржевський   

Фото автора