Як народжується автентична лялька-мотанка, розповідає кропивницька майстриня

7 окт 2017 09:16 1269 0 Культура
Як народжується автентична лялька-мотанка, розповідає  кропивницька майстриня
Автентична українська лялька від давнини до наших днів
 
В уявленні сучасного українця декоративно–ужиткове мистецтво — це щось ніяк не співвідносне із сьогоденням. Однак роботи народних майстрів доводять: вони варті уваги молоді. Про один з найколоритніших видів автентичного мистецтва ми поспілкуватися з лялькаркою Оленою Мединською. Майстриня відтворює зразки українських ляльок та створює власні. Вона стверджує: народні мистецтва розвивають творчі здібності та етнічну самоідентифікацію.
 
— Пані Олено, з чого почалося Ваше захоплення лялькарством?
 
— Три роки тому сестра привезла мені з Києва ляльку у подарунок. Це була лялька з хрестом на обличчі. Вона мені дуже сподобалась, і я вирішила спробувати зробити схожу.
 
— Де Ви навчалися виготовленню ляльок?
 
— Робити ляльки вчилася самотужки за допомогою інтернету та книжок. Це моє хобі, а за фахом я бухгалтер.
 
 
— Звідки ви берете ідеї для своїх робіт?
 
— Зразком для мене є автентичні українські ляльки із зібрань дослідників. Я роблю реконструції автентичних ляльок та авторські . Для створення реконструкцій  користуюся тематичною літературою, наприклад, книгами Олександра Найдена, Оксани Скляренко. Найден проводив дослідження спільно з дружиною, і разом вони зібрали велику колекцію автентичних ляльок.  Оксана Скляренко також досліджує автентичну ляльку, для цього заснувала проект «Лялька в культурі українців»  і зібрала колекцію ляльок сучасних  майстрів.
 
— Скільки маєте ляльок у своєму арсеналі та де її можна побачити?
 
— Авторських близько ста. Більшість з них я або продала, або віддала для благодійності. З  реконструкціями можна ознайомитися у відділі мистецтв обласної бібліотеки Чижевського. Виставка налічує 16 робіт.
 
— Яке походження оригіналів?
 
— Суботівські ляльки зібрані священиком  Марком Грушевським. Їх усього сім, вони зберігаються в музеї Марка Федоровича у Києві. На виставці представлено мої реконструкції чотирьох із них. Другий блок — решетилівські, зібрані Миколою Бартрамом. Вони знаходяться у Росії, в музеї іграшки під Москвою.
 
— Коли виникла та який вигляд мала автентична українська лялька?
 
— Сьогодні лялькарство — це вид українського народного мистецтва. Але коли саме на території України почали робити такі ляльки, точно невідомо. Знайденим зразкам більше 100 років. Досліджувати ляльку почали на початку 20 століття. Знайдені на теренах Черкащини та Полтавщини ляльки мали хрест на обличчі.
 
— Що означає такий хрест на обличчі ляльки?
 
— Щодо походження цього символу серед дослідників досі точаться суперечки. Припускають, що він примандрував до нас із Індії. Ляльки з хрестами робили і на Кавказі: в Грузії, Таджикистані, Узбекистані. Так цей елемент опинився в Україні та став популярним і серед сучасних майстрів. Цікаво, що в Росії ляльок з хрестами немає.
 
— Яке значення ляльок з хрестами в нашій культурі? Чи є у них українські прототипи?
 
— Лялька з хрестом мала тільки ігрове призначення, на відміну від обрядових ляльок, які робили на свята Коляду, Масляну, Івана та Маринки, Івана Купала. Слов’янські обрядові ляльки хрестів не мали.
 
— Чи виготовляли ляльки чоловічої статі?
 
— Переважно робили ляльок–дівчат та жінок. Є варіанти молодиці з дитиною, нареченої, дружок. Хоча у колекції Марка Грушевського є дуже цікавий екземпляр — лялька–священик у традиційній рясі. Сьогодні у вигляді сувенірів існують ляльки–козаки.
— Які матеріали використовуються для створення ляльок?
— Традиційно це природні матеріали: трави, гілки дерев, сіно, листя кукурудзи. До речі, ляльки такого типу поширені по всьому світу, де вирощують цю культуру. Моя бабуся використовувала марлю. Я роблю свої ляльки з льону та бавовни. Ці тканини практичні й привабливі на вигляд.
 
— Як виготовляли класичну мотанку?
 
— Оскільки основне призначення ляльки — гра, то її робили нашвидкуруч: набивали ганчір’ям голову, зав’язували ниткою вузлик (тому лялька називається вузловою) і намотували навколо вузлика одяг. Звідси її сучасна назва — мотанка. Так ляльку почали називати досить недавно — 10–12 років тому. Хоча деякі майстри стверджують, що ця назва давніша: так називали змотану з трави ляльку.
 
 
— Що означає ляльчине вбрання?
 
— Якщо говорити про автентичних ляльок, то їхнє вбрання подібне до того, яке носили жінки в цьому регіоні. Про українські строї можна дізнатися зі спеціальної літератури чи картин відомих художників. Мені подобається, як цю тему розкрив  Микола Пимоненко. У своїх роботах я велику увагу приділяю головним уборам. Голову людини пов’язують з духовним аспектом життя, з наближенням до Бога. Тому здавна створювали пишні, об’ємні головні убори.
 
— Чи має значення колір вбрання?
 
— В українській культурі кольори мають значення у вишивці в поєднанні з орнаментом. Відомо, що особливою символікою наділені чорний, білий та червоний кольори. А от вибір барв для одягу ляльки — це виключно справа лялькаря. Я підбираю їх інтуїтивно.
— Чим сучасні ляльки відрізняються від тих, які робили наші бабусі?
— Автентичні зразки відрізняються від сучасних ляльок ідейним змістом і призначенням. Зараз лялька є швидше сувеніром. З’явилися нові матеріали, широкий вибір стрічок, мережива, бісеру. Цим прикрашають одяг ляльки. Є унікальні ляльки з вишивкою. Але бабусині ляльки, хоч і не мають такого багатого оздоблення, все одно наймиліші і зворушливі. 
 
 
— Чи будь–яка людина може виготовити таку ляльку?
 
— Авжеж. На початку вересня я проводила майстер–клас «Лялька із серветки» у бібліотеці Чижевського, де кожен охочий міг спробувати. Усі 18 учасників, а це були і діти, й дорослі, серйозно і з цікавістю поставилися до роботи. Дехто поніс додому по кілька виробів.
 
— Наскільки важливим є збереження традицій лялькарства у сучасному світі?
 
— Сучасним дітям не вистачає творчості. Коли я навчалася у школі, на уроки малювання нам потрібні були лише фарби й папір. Зараз школярі працюють за шаблонами. Захоплення народним мистецтвом, у тому числі й лялькарством, компенсує брак творчості. До того ж автентичні види мистецтва нагадують нам, хто ми є. Можна сказати, що лялька–мотанка — обличчя, образ України. Важливо, щоб цей образ був гідно презентований  у світі. Адже зустрічають, як відомо, за вбранням.
 
Наталя Нічишина
 
Нагадуємо майстриня з Кіровоградщини
 
Комментарии
Ничего не найдено.

Оставить комментарий