Володимир Бурко: у роки моєї юності це було круто — приїхати на дискотеку мотоциклом

 

 

У вісімдесяті роки минулого століття «неуклонный рост благосостояния советского  народа», оспіваний вітчизняним агітпропом, досягнув такого рівня, що мотоцикл став просто іграшкою для багатьох юнаків, на обличчях яких почали пробиватися вуса. 

 

Саме тоді вперше осідлав мотоцикла та полюбив його назавжди і Володимир Бурко, відомий в нашому краї волонтер. Знаючи про цю обставину і скориставшись наближенням Всесвітнього дня мотоцикліста (відзначається 19 червня), автор цих рядків попросив Володимира розповісти про історію цієї його пристрасті для більш широкої публіки.      

 — Так,  оцей китаєць, — Володя вказав на свій «Musstang» (пишеться з двома «s» — напевне, виробник таким чином вирішив уникнути непорозумінь з корпорацією «Ford», якій належить марка «Mustang»), — уже в мене п’ятнадцятий. А перший мені дістався, коли я в сьомий клас ходив і проживав у Малій Висці...

Як уточнив Бурко далі, то був мопед «Верховина–3» — червоний, з велосипедними педалями (мокіки — ті ж мопеди, але з кікстартертами, як у мотоциклів, радянська промисловість тоді ще не випускала).  Подарував Володимирові «Верховину» батько, великий любитель техніки. 

— Для мене то було велике щастя, — пригадав Володимир. — До того часу я тільки задивлявся на пацанів із старших класів, які уже мали мопеди. Сам же я їздив на «Орленку». Пам’ятаєш, були такі велосипеди? 

За словами Володимира, отримавши «Верховину», він одразу ж влився в компанію власників мопедів (в основному «Верховин» та ЗІФів, а також «дирчиків» — звичайних велосипедів, оснащених невеличкими двигунами, такі теж продавалися в автомагазинах). 

— Ми їздили на ставок, що за три кілометри від Малої Виски, — пам’ятає бувалий мотоцикліст. — Я мчав швидше за всіх. А ще в ті ж роки я на літніх канікулах їздив за сім кілометрів у село, де працював на тракторній бригаді. Чим я, питаєш, там займався? Прибирав територію і таке інше. За місяць отримував п’ятдесят карбованців. 

— Мабуть, у тебе просили мопеда покататися хлопці, які не мали такої техніки… —  припустив автор цих рядків. 

— Звичайно. Я давав. Іноді старші пацани ставали на моєму мопеді «в позу цапа», і мені на це було боляче дивитися, — відповів Бурко.  І продовжив згадувати далі:

— Коли я закінчив восьмий клас і склав «на права», батько подарував мені «Ковровца», це — попередник «Восхода». Мотоцикл був не новий, але в доброму стані. Основна риса «Ковровца» —  низькі оберти двигуна. Тяга у нього — о–го–го! А їздив я частенько з трьома пасажирами. Що то за пасажири були? Хлопці, дівчата. Гуляли ми допізна. Гітари, мотоцикли... А як це було круто —  на дискотеку приїхати на мотоциклі!  

На тому ж «Ковровце» Володя Бурко і ще дев’ятеро маловисківських мотоциклістів його ж віку їздили на навчання в СПТУ в Оникієвому, це за тридцять кілометрів від їхнього містечка. 

— Найефектніше з нас виглядав хлопець, який мав «ИЖ–56», — пам’ятає Володимир. 

Були серед його тодішніх знайомих і власники уже легендарних «Яв» та «Чезетів» виробництва ЧССР, модного на той час мотоцикла «Иж–Планета–Спорт». Один на «Яві» розбився вночі, не встигнувши загальмувавши перед «Нивой», яка раптово зупинилася.   

На запитання, чи належить він до великих любителів їзди з вітерцем, Бурко відповів: 

— Я швидкості ніколи не боявся. Пригадую, якось так ганяли на МТ одного з нашої компанії! Без бокового причепа, звичайно.   

Як розповів Володимир далі, перед армією він попарубкував ще й на «Восходе–3м», а коли, відслуживши, перебрався у село Кірове Кіровоградського району (тепер — Вільне), то купив «Иж–Юпитер–3». 

— Він був сірий, за винятком крил голубого кольору, — описав Володимир свій черговий мотоцикл. —    Я жонатий був уже, діти пішли. Можна сказати,  Євген і Катя й виросли на баці мотоцикла. Я їх часто брав із собою, коли на город їздив. 

— А як складалися стосунки з мототехнікою у твого сина, коли він подорослішав? — спитав автор цих рядків у Володимира (Євген Бурко, професійний військовий, геройськи загинув улітку 2014 року в зоні АТО). 

— Я долучав сина до техніки, — відповів співрозмовник. — Коли Женя навчався у восьмому класі, купив йому «Верховину–5». Потім у нього ще були інші мопеди…

Багато мотоциклів перепробував Володимир Бурко. Нині у нього — «Musstang» виробництва КНР. Перед ним був «Alfa», теж китайський. А ще раніше — російський «Иж–Юпитер–5».

— Радянські мотоцикли кращі були, ніж оці китайські, хоч і бензину більше жерли, — знає Бурко.  — Уже не кажу про чехословацькі, то дуже класна техніка. У попередньому китайцеві я тричі поршневу міняв. Цей, що у мене тепер, ще бігає. Я його в 2014 році купив.

Працює Володимир Бурко в обласному центрі. Добирається сюди з Вільного або машиною, або мотоциклом. 

— Але мотоциклом — приємніше, — запевняє він. 

 

Іван Вітько