Історія Біг–бена на вулиці Гоголя
Біг–бен на вулиці Гоголя
Рівно о дванадцятій годині в день 250–річчя Кропивницького (тоді ще Кіровограда) усі люди, які перебували на ярмарку під міськрадою та поруч з поштамтом, підстрибнули від несподіванки (присіли, зойкнули, роззявили роти — у кого як вийшло), бо невідомо звідки пролунали дванадцять гучних коротких передзвонів. Багато хто подумав, що дзвонять у соборі. Але ж це занадто далеко. І тоді, звівши голови, люди загукали: «Годинник! Годинник!..»
Коли в кінці п’ятдесятих років минулого сторіччя звели триповерхове приміщення пошти і зв’язку на вулиці Гоголя, то на другому його поверсі розмістили великий механічний настінний годинник, який більше ніж тридцять років служив кіровоградцям. Та ось якось його пружина тріснула, інші деталі від перевтоми також на ладан дихали — тож годинник віддав Богові душу, тобто його стрілки вклякли навік. Як то буває в подібних випадках, померлого накрили, точніше — закрили з вулиці плакатом.
Середина дев’яностих ознаменувалася, крім інших подій глобального масштабу, і початком реконструкції будівлі Кіровоградської дирекції українського державного підприємства поштового зв’язку (КДУДППЗ) «Укрпошта». На ній надбудували четвертий поверх, оновили фасад, на місці вікна, де раніше був годинник, з’явився балкон. А у вікні третього поверху — новий годинник з боєм (над ним же — два янголи з трубами, які несуть благу вість, про що й написано латиницею під ними).
Ініціатором встановлення годинника став тодішній директор КДУДППЗ «Укрпошта» Олександр Зазимко, який з восьми різних варіантів дизайну дзиґарів вибрав саме той, за яким їх і виготовили. (Старий годинник довго шукали, але не знайшли. Певно, «металісти» доклали рук до його зникнення). Стрілки і циферблат зробили в місцевій філії фірми «Літер». Електронно–механічне «серце» годинника працівники цієї ж фірми привезли з Німеччини. Її ж фахівці усе це змонтували. На київському годинниковому заводі «Час» було записано мелодію Миколи Лисенка до пісні на слова Олександра Кониського «Молитва за Україну» і звук дзвону. Столичні спеціалісти ці записи ввели в годинниковий механізм (нині, однак, годинник запрограмовано лише на відтворення звуку дзвону).
Куранти поштовиків мають чотири гучномовці (повернуті в різні боки, аби звук поширювався навсібіч) й вуличну антену, що вловлює сигнал із супутника, завдяки чому відбувається налаштування точного часу: сигнал з антени вловлює приймач, обробляє його й корегує роботу кропивницьких курантів.
Останнім часом, щоправда, годинник мовчить, а його стрілки часом застигають у задумі. Це оніміння пов’язане з ремонтом у приміщенні, де його встановлено. Та невдовзі, пояснили поштовики, годинникові знову повернуть його голос (себто увімкнуть звук). А періодичне його «засинання» спричиняють перебої в електропостачанні годинника, якого живить струм. Тож бажаємо йому повного одужання, а всім кропивничанам і гостям міста — можливості дізнаватися про точний час від нашого місцевого біг–бена.
Юрій Сергійчук
Фото автора
