Долинська трагедія
Долинська трагедія
Згасала ранкова зоря. Народжувався новий день 22 червня 1982 року. Устинівською трасою, не поспішаючи, їхав молоковоз. Водій насвистував щось веселеньке,раптом так вдарив по гальмах, що запахло паленою гумою. Заплющив очі. Відкрив. Ні, не здалося. Край дороги лежали два нерухомих тіла та перевернутий маленький мотоцикл. Дві пари юнацьких очей дивилися у світанкове небо, але уже його не бачили…
Водій рвонув до найближчого телефону. Через деякій час біля загиблих утворився невеличкий натовп. Крім міліцейських та прокурорських чинів були і місцеві мешканці, які з жахом впізнали двох випускників долинської школи, які ще вчора ввечері отримали атестати випускників.
Один із загиблих отримав атестат із золотою медаллю. Для Долинської десятилітки це було майже історичною подією. Вперше учень м. Долинська отримав таку видатну відзнаку. На ті часи, у вісімдесяті роки минулого століття, золота медаль учня відкривала шлях бути зарахованим студентом без іспитів до будь–якого вищого учбового закладу Радянського Союзу.
Вже 23 червня 1982 року була створена оперативна група для проведення слідчих дій та оперативних заходів, яку очолив заступник керівника УМВС підполковник Віктор Разумовський.Крім місцевих співробітників розшуком водія транспортного засобу займалися і п’ятнадцять спеціалістів із обласного УМВС.
З цією метою повторно здійснено огляд місця дорожньо–транспортної пригоди. Експерт — криміналіст Ігор Куксинський після ретельного огляду автодороги знайшов дрібний шматочок скла підфарника автомобіля, який міг бути на автомобілі марки ЗІЛ. Ця знахідка, мов аріаднова нитка, повинна була знайти винуватця трагедії.
Зауважу, що серед місцевих жителів ця подія визвала значний резонансний відгук, викликала гнів і обурення всіх мешканців райцентру. Вони вимагали від правоохоронців негайно знайти злочинця.
В складі опергрупи працювали і співробітники ДАІ УМВС, зокрема, старший лейтенант міліції Анатолій Новаторов, який згідно своїх службових обов’язків був куратором Долинського РВВС по лінії ДАІ. Саме на місцевого державтоінспектора капітана міліціі Григорія Тимохіна та на Анатолія Новаторова і лягло значне навантаження щодо проведення першочергових перевірок автотранспорту.
Забігаючи наперед, зазначу, що загалом було відпрацьовано близько трьох тисяч транспортних засобів:як місцевих,так і сусідніх районів, в тому числі, автогосподарств міста Кривий Ріг, які на час скоєння трагедії, проїжджали по території Долинського району.
Ще раз нагадаю, що ДТП, яка забрала життя двох юних громадян, сталася вночі, на безлюдному відрізку дороги Долинська — Устинівка, тому свідків страшної трагедії правоохоронці так і не знайшли. І тільки знайдений уламок скла підфарника підказував напрямок пошукових дій по встановленню транспортного засобу та водія.
Оперативники своїм шляхом відпрацьовували насамперед водіїв із числа раніше засуджених, які могли надати оперативну інформацію про дану подію. Було розшукано автівки, які в той вечір і ніч проїжджали по згаданій дорозі. Співробітники карного розшуку співпрацювали зі своїми інформаторами, орієнтуючи їх на виявлення водіїв, які в ту рокову ніч проїжджали біля чи навколо місця пригоди і, таким чином, могли мати додаткові відомості про учасників дорожнього руху в тому напрямку.
В пошуках також були задіяні біля шістдесяти членів добровільної народної дружини, які допомагали у вільній від роботи час оглядати транспортні засоби. Завдяки величезній напрузі, за чотири доби шукачі перевірили всі автомобілі, які на той час перебували в м. Долинська, зокрема, всіх марок, в тому числі і вантажівки ЗІЛ.
Після повторного огляду місця пригоди та прискіпливого вивчення одягу потерпілих експерти виявили невеликий шматочок подрібненого стебла кукурудзи. На той час в районі проводилась кампанія по заготівлі силосу для великої рогатої худоби. Тому особливу увагу стали приділяти і автомобілям, які перевозили саме силосну масу.
Перевірили автотранспорт Долинської райсільхозтехніки, яка на той час відряджала свій транспортний засіб в колгоспи району на збирання врожаю и силосування кукурудзи. Так започаткувалась друга хвиля відпрацювання і перевірок автотранспорту з урахуванням «Хто і коли — вивозив силос».
Залишалось дві автівки, які, як на гріх, співробітники не могли перевірити. Вони весь час кудись терміново від’їжджали за мить до приїзду автоінспекторів, і в першу чергу, капітана Г. Тимохіна. До речі, саме він більше за всіх переймався пошуком вбивці, тому що був особисто знайомий з одним із загиблих. Взагалі Григорій Тимохін був досвідченим фахівцем — випускник Саратовської спецшколи міліції, яка спеціалізувалася саме по лінії ДАІ. Він закінчив школу разом з Василем Туніченком та Миколою Кушнаревим.
Задля розкриття цієї справи залучались і місцеві засоби інформації. Двічі по радіомовленню району і в місцевій газеті повідомлялось про трагічну ДТП з надією, що хтось надасть правоохоронцям інформацію з цього приводу. Але, на жаль, не спрацювало.
Йшов сьомий день пошуків. Начальник УМВС Н.Т. Попов вимагав якнайшвидше розкрити злочин, лякав зняти деяких керівників з посади. Начальник ДАІ УМВС підполковник А.К.Шкода наполягав активніше шукати водія і транспортний засіб по гарячих слідах.
Напруга навколо цієї справи зростала не по днях, а по годинах. Нервували місцеві правоохоронці і партійне керівництво району щодо відсутності результатів від пошукових заходів і слідчих дій як міліції, так і прокуратури.
В цих умовах передбачалась ротація в групі співробітників обласного апарату. У старшого лейтенанта Анатолія Новаторова закінчувався термін відрядження, і він повинен був передати службовий УАЗ–469 наступному автоінспекторові, а самому повертатись додому…
Був пізній вечір. Автобуси вже не йшли, тому капітан Тимохін вирішив підвезти свого колегу до залізничної станції Куцовка, що розташована на автодорозі Кіровоград — Кривий Ріг. Недоїжджаючи до станції, вони побачили, як з другорядної дороги назустріч виїжджав автомобіль ЗІЛ. Оперативники вирішили його перевірити.
Як виявилося, це був автомобіль з Долінської райсільгосптехніки, який саме і уникав перевірки. Підійшовши до водія, автоінспектори побачили, що лівий підфарник не горів і на ньому відсутня частинка скла. Григорій Тімохін присвітив ліхтариком,і вони разом з Новаторовим помітили, що зліва, по ходу автомобіля, на передній частині кузова внизу, під гайкою, що скріплювала дошки кузова, людське волосся і коричневі плями, схожі на кров.
«Ну що,шановний! Доведеться їхати з нами!» — звернувся до водія старший лейтенант Новаторов.
Коли водій побачив даішників у формі та їх професійні дії при огляді автомобіля, він зрозумів, що саме вони шукають, і раптово почав зізнаватись у скоєному злочині:
— Я не хотів цієї біди. Не хотів!!! Було дуже темно, я їх не помітив — і збив.
— А чому з місця події зник?— невдоволено запитав Новаторов.
— Утік, тому що був в нетверезому стані, але вони їхали по дорозі — без світла. Я побачив їх в останню мить, і загальмував, але було вже пізно.
Слідчі того ж пізнього вечора склали протокол огляду автомобіля, вилучили речові докази. А водій попросив папір та письмове приладдя і написав повне зізнання у скоєному злочині.
А потім був суд, водій отримав заслужене покарання, його позбавили волі на довгий термін.
Але двох юнаків, яких позбавили життя в юному віці, вже ніколи не повернути їхнім батькам і рідним.
Веніамін Янішевський.
Згасала ранкова зоря. Народжувався новий день 22 червня 1982 року. Устинівською трасою, не поспішаючи, їхав молоковоз. Водій насвистував щось веселеньке,раптом так вдарив по гальмах, що запахло паленою гумою. Заплющив очі. Відкрив. Ні, не здалося. Край дороги лежали два нерухомих тіла та перевернутий маленький мотоцикл. Дві пари юнацьких очей дивилися у світанкове небо, але уже його не бачили…
Водій рвонув до найближчого телефону. Через деякій час біля загиблих утворився невеличкий натовп. Крім міліцейських та прокурорських чинів були і місцеві мешканці, які з жахом впізнали двох випускників долинської школи, які ще вчора ввечері отримали атестати випускників.
Один із загиблих отримав атестат із золотою медаллю. Для Долинської десятилітки це було майже історичною подією. Вперше учень м. Долинська отримав таку видатну відзнаку. На ті часи, у вісімдесяті роки минулого століття, золота медаль учня відкривала шлях бути зарахованим студентом без іспитів до будь–якого вищого учбового закладу Радянського Союзу.
Вже 23 червня 1982 року була створена оперативна група для проведення слідчих дій та оперативних заходів, яку очолив заступник керівника УМВС підполковник Віктор Разумовський.Крім місцевих співробітників розшуком водія транспортного засобу займалися і п’ятнадцять спеціалістів із обласного УМВС.
З цією метою повторно здійснено огляд місця дорожньо–транспортної пригоди. Експерт — криміналіст Ігор Куксинський після ретельного огляду автодороги знайшов дрібний шматочок скла підфарника автомобіля, який міг бути на автомобілі марки ЗІЛ. Ця знахідка, мов аріаднова нитка, повинна була знайти винуватця трагедії.
Зауважу, що серед місцевих жителів ця подія визвала значний резонансний відгук, викликала гнів і обурення всіх мешканців райцентру. Вони вимагали від правоохоронців негайно знайти злочинця.
В складі опергрупи працювали і співробітники ДАІ УМВС, зокрема, старший лейтенант міліції Анатолій Новаторов, який згідно своїх службових обов’язків був куратором Долинського РВВС по лінії ДАІ. Саме на місцевого державтоінспектора капітана міліціі Григорія Тимохіна та на Анатолія Новаторова і лягло значне навантаження щодо проведення першочергових перевірок автотранспорту.
Забігаючи наперед, зазначу, що загалом було відпрацьовано близько трьох тисяч транспортних засобів:як місцевих,так і сусідніх районів, в тому числі, автогосподарств міста Кривий Ріг, які на час скоєння трагедії, проїжджали по території Долинського району.
Ще раз нагадаю, що ДТП, яка забрала життя двох юних громадян, сталася вночі, на безлюдному відрізку дороги Долинська — Устинівка, тому свідків страшної трагедії правоохоронці так і не знайшли. І тільки знайдений уламок скла підфарника підказував напрямок пошукових дій по встановленню транспортного засобу та водія.
Оперативники своїм шляхом відпрацьовували насамперед водіїв із числа раніше засуджених, які могли надати оперативну інформацію про дану подію. Було розшукано автівки, які в той вечір і ніч проїжджали по згаданій дорозі. Співробітники карного розшуку співпрацювали зі своїми інформаторами, орієнтуючи їх на виявлення водіїв, які в ту рокову ніч проїжджали біля чи навколо місця пригоди і, таким чином, могли мати додаткові відомості про учасників дорожнього руху в тому напрямку.
В пошуках також були задіяні біля шістдесяти членів добровільної народної дружини, які допомагали у вільній від роботи час оглядати транспортні засоби. Завдяки величезній напрузі, за чотири доби шукачі перевірили всі автомобілі, які на той час перебували в м. Долинська, зокрема, всіх марок, в тому числі і вантажівки ЗІЛ.
Після повторного огляду місця пригоди та прискіпливого вивчення одягу потерпілих експерти виявили невеликий шматочок подрібненого стебла кукурудзи. На той час в районі проводилась кампанія по заготівлі силосу для великої рогатої худоби. Тому особливу увагу стали приділяти і автомобілям, які перевозили саме силосну масу.
Перевірили автотранспорт Долинської райсільхозтехніки, яка на той час відряджала свій транспортний засіб в колгоспи району на збирання врожаю и силосування кукурудзи. Так започаткувалась друга хвиля відпрацювання і перевірок автотранспорту з урахуванням «Хто і коли — вивозив силос».
Залишалось дві автівки, які, як на гріх, співробітники не могли перевірити. Вони весь час кудись терміново від’їжджали за мить до приїзду автоінспекторів, і в першу чергу, капітана Г. Тимохіна. До речі, саме він більше за всіх переймався пошуком вбивці, тому що був особисто знайомий з одним із загиблих. Взагалі Григорій Тимохін був досвідченим фахівцем — випускник Саратовської спецшколи міліції, яка спеціалізувалася саме по лінії ДАІ. Він закінчив школу разом з Василем Туніченком та Миколою Кушнаревим.
Задля розкриття цієї справи залучались і місцеві засоби інформації. Двічі по радіомовленню району і в місцевій газеті повідомлялось про трагічну ДТП з надією, що хтось надасть правоохоронцям інформацію з цього приводу. Але, на жаль, не спрацювало.
Йшов сьомий день пошуків. Начальник УМВС Н.Т. Попов вимагав якнайшвидше розкрити злочин, лякав зняти деяких керівників з посади. Начальник ДАІ УМВС підполковник А.К.Шкода наполягав активніше шукати водія і транспортний засіб по гарячих слідах.
Напруга навколо цієї справи зростала не по днях, а по годинах. Нервували місцеві правоохоронці і партійне керівництво району щодо відсутності результатів від пошукових заходів і слідчих дій як міліції, так і прокуратури.
В цих умовах передбачалась ротація в групі співробітників обласного апарату. У старшого лейтенанта Анатолія Новаторова закінчувався термін відрядження, і він повинен був передати службовий УАЗ–469 наступному автоінспекторові, а самому повертатись додому…
Був пізній вечір. Автобуси вже не йшли, тому капітан Тимохін вирішив підвезти свого колегу до залізничної станції Куцовка, що розташована на автодорозі Кіровоград — Кривий Ріг. Недоїжджаючи до станції, вони побачили, як з другорядної дороги назустріч виїжджав автомобіль ЗІЛ. Оперативники вирішили його перевірити.
Як виявилося, це був автомобіль з Долінської райсільгосптехніки, який саме і уникав перевірки. Підійшовши до водія, автоінспектори побачили, що лівий підфарник не горів і на ньому відсутня частинка скла. Григорій Тімохін присвітив ліхтариком,і вони разом з Новаторовим помітили, що зліва, по ходу автомобіля, на передній частині кузова внизу, під гайкою, що скріплювала дошки кузова, людське волосся і коричневі плями, схожі на кров.
«Ну що,шановний! Доведеться їхати з нами!» — звернувся до водія старший лейтенант Новаторов.
Коли водій побачив даішників у формі та їх професійні дії при огляді автомобіля, він зрозумів, що саме вони шукають, і раптово почав зізнаватись у скоєному злочині:
— Я не хотів цієї біди. Не хотів!!! Було дуже темно, я їх не помітив — і збив.
— А чому з місця події зник?— невдоволено запитав Новаторов.
— Утік, тому що був в нетверезому стані, але вони їхали по дорозі — без світла. Я побачив їх в останню мить, і загальмував, але було вже пізно.
Слідчі того ж пізнього вечора склали протокол огляду автомобіля, вилучили речові докази. А водій попросив папір та письмове приладдя і написав повне зізнання у скоєному злочині.
А потім був суд, водій отримав заслужене покарання, його позбавили волі на довгий термін.
Але двох юнаків, яких позбавили життя в юному віці, вже ніколи не повернути їхнім батькам і рідним.
Веніамін Янішевський.
