Коли дитина робить щось «не так»

01 декабря 2016
 
Стиль батьківської взаємодії з дитиною — докори, зауваження, похвала  або задоволення її діями мимоволі «записуються» у психіці кожної людини. 
Це відбувається дуже рано, ще в дошкільному віці, і, як правило, несвідомо.
Ставши дорослою, людина відтворює даний стиль поведінки як природний. Таким чином, з покоління в покоління відбувається соціальне наслідування стилю спілкування: більшість батьків виховують своїх дітей так, як їх самих виховували в дитинстві. 
В попередній статті був описаний принцип, який можна вважати основою наших відносин з дітьми — безоціночне, безумовне прийняття дитини. Ми говорили про те, як важливо постійно повідомляти дитині, що вона нам потрібна і важлива, що її існування для нас — радість.
Але не все так просто, виникає питання–заперечення: легко слідувати цій пораді в спокійні моменти або якщо все йде добре. А якщо дитина робить на погляд батьків «щось не те», не слухається, дратує? Як бути в цих випадках? Наприклад,  дитина чимось зайнята, щось робить, але робить, на вашу думку, «не так», погано, з помилками.
Уявіть собі картину: малюк захоплено возиться з мозаїкою. Виходить у нього не все як треба: частинки мозаїки розсипаються, перемішуються, не відразу вставляються, та й квіточка виходить «не така». Вам хочеться втрутитися, навчити, показати. І ось ви не витримуєте: «Почекай, — кажете ви, — треба не так, а ось так». Але дитина невдоволено відповідає: «Не треба, я сам».
Інший приклад. Школярик пише листа Діду Морозу. Мама або тато заглядають йому через плече. Лист зворушливий, та ось тільки кострубатий почерк, так і помилок багато: всі ці знамениті дитячі «ше», «сенце», «лублю»... Як же не помітити і не поправити? Але дитина після зауважень засмучується, скисає, не хоче писати далі. Або взагалі вирішує, що писати — це не для неї. 
Взагалі різні діти по–різному реагують на батьківські «не так»: одні засмучуються  і губляться, інші ображаються, треті бунтують: «Раз погано, не буду взагалі!» Ніби реакції різні, але всі вони показують, що дітям не подобається таке звернення. 
Як довго в нас самих не виходило написати літеру, чисто підмести підлогу або спритно забити цвях? Тепер ці справи нам здаються простими. Так от, коли ми показуємо і нав’язуємо цю «простоту» дитині, якій насправді важко, то чинимо несправедливо. Дитина має право на нас ображатися!
Подивимося на однорічного малюка, який вчиться ходити. Ось він відчепився від вашого пальця і робить перші невпевнені кроки. При кожному кроці насилу втримує рівновагу, погойдується, напружено рухає ручками. Але він задоволений і гордий! Мало кому з батьків прийде в голову повчати: «Хіба так ходять? Дивись, як треба!» Або: «Ну що ти гойдаєшся? Скільки разів я тобі говорила, не махай руками! Давай–но пройди ще раз, і щоб все було правильно?».
Так, виявляти помилки корисно, але вказувати на них потрібно з особливою обережністю. По–перше, не варто помічати кожну помилку, по–друге, помилку краще обговорити потім, в спокійній атмосфері, а не в той момент, коли дитина захоплена справою; нарешті, зауваження завжди треба робити на фоні загального схвалення.
Дитина й сама знає про свої помилки. Але ставиться до них більш стійко, ніж дорослі. Вона задоволена тим, що в неї щось виходить, адже вона вже «йде», хай поки невпевнено. До того ж вона здогадується: завтра вийде краще! 
Коли дитина чомусь навчається, то з’являються ось такі  психологічні результати: 
Перший — це знання, які вона отримає, чи вміння, які вона засвоїть.
Другий результат: — це тренування загальної здатності вчитися, тобто вчити самого себе.
Третій результат — емоційний слід від заняття: задоволення чи розчарування, впевненість чи невпевненість в своїх силах.
Четвертий результат — слід на ваших взаєминах з нею, якщо ви брали участь у заняттях. 
Запам’ятайте, батьків підстерігає небезпека орієнтуватися тільки на перший результат (вивчився? навчився?). В жодному разі не забувайте про інші три. Вони набагато важливіші!
В таких випадках найдоречніше — це не втручатися в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. З вашого боку підтримкою їй будуть ось такі слова: «В тебе добре виходить! Ти, звичайно, справишся!»
blog comments powered by Disqus
Просмотров(609)   Комментариев(0)   Оставить комментарий
Щастя жінки родом із дитинства

Щастя жінки родом із дитинства

07 июня 2017 424 Коментарии.....

Як виховати дівчинку впевненою, щасливою, адже дівчинка — майбутня жінка, мати.

Кризовий період першокласника

Кризовий період першокласника

Багато батьків, які мають першокласників, переймаються проблемою занадто активної поведінки своїх дітей.

Роль батька у вихованні хлопчика

Роль батька у вихованні хлопчика

Становлення хлопчика у дошкільному періоді є більш складним процесом

Яндекс.Метрика