Кожен хоче бути почутим

  • 8 вер. 2017 11:15
  • 1780
    • Стаття Кожен хоче бути почутим Ранкове місто. Кропивницький
     
    Як вирішувати конфлікти з дитиною
    Навчитися спілкуватися з власними дітьми не на рівні наказів, а на інших, демократичних засадах, зовсім не просто. Вірно знайдений підхід у відносинах з власними дітьми дозволяє поглибити і одночасно розширити внутрішньосімейне розуміння. 
     
    При зіткненні інтересів батьків і дитини, задоволення бажання однієї сторони означає обмеження інтересів іншої і викликає сильні негативні переживання: роздратування, образу, гнів. Різні батьки по–різному знаходять рішення задачі. Зазвичай батьки, схильні використовувати спосіб «перелому» опору дитини, що призводить до практичного висновку: «Завжди добивайся того, що ти хочеш, не рахуючись з бажаннями іншого». Є й інший варіант цього способу: м’яко, але наполегливо вимагати від дитини виконання свого бажання, як висновок: «Мої особисті інтереси (бажання, потреби) є не важливими, все одно доведеться робити те, чого хочуть батьки». В іншому випадку, коли батьки часто поступаються, аби не розпалювати конфлікт або жертвують собою «заради блага дитини» — діти ростуть егоїстами, які не привчені до порядку, які не вміють себе організувати.
    У таких сім’ях у батьків накопичується глухе невдоволення власною дитиною та своїм життям. Та існує конструктивний спосіб вирішення конфліктів де «Виграють обидві сторони: і батьки, і діти».
    В першу чергу необхідно навчитися вирішувати конфлікт через спосіб «правильної взаємодії», що ґрунтується на двох навичках спілкування: активному слуханні і «Я–повідомленні». 
    Спочатку батькам необхідно уточнити, в чому полягає проблема, а саме: що дитина хоче або не хоче, що їй потрібно або важливо.
    Нагадую, що активно слухати дитину — це значить «повертати» їй в стверджувальній формі фрази, з того що вона вам розповіла, при цьому позначивши її почуття. Для прикладу: «Ти давно чекав цієї подорожі, це для тебе дуже важливо». Після того, як дитина виразить своє бажання або розкаже про проблему, можна використати форму «Я–повідомлення». Для прикладу: «Я дуже засмучена, що плани змінилися і поїздку доведеться відмінити. Я розгублена». Тобто висловити лише свої відчуття та емоції.
    Зауважу, що починати треба саме з вислуховування дитини. Після того, як вона переконається, що ви чуєте її проблему, вона з набагато більшою готовністю почує і вашу, а також візьме участь в пошуках спільного рішення.
    Послати в конфліктній ситуації точне «Я–повідомлення» важливо ще й з іншої причини: дорослому доводиться задуматися, яка ж саме його потреба є нереалізованою.
    На жаль, досить часто батьки вдаються до заборон, не замислюючись: «Не можна — і все!». А якщо дитина починає цікавитися, чому не можна, то додають: «Ми не повинні перед тобою звітувати».
    А якщо спробувати відзвітувати принаймні перед собою? Тоді може виявитися, що за цим «не можна» немає нічого більшого, крім бажання самоствердити свою владу або підняти свій батьківський авторитет.
    Наступний етап вирішення конфліктної ситуації між батьками і дитиною має починається з питання: «Як же нам бути?», «Що ж нам придумати?», Після цього необхідно обов’язково почекати, дати можливість дитині першій запропонувати рішення, і тільки потім пропонувати свої варіанти. При цьому жодну, навіть саму невідповідну, з вашої точки зору, пропозицію, не відкидати з можливих для дитини варіантів. Спочатку пропозиції просто набираються «в кошик». Якщо пропозицій багато, їх можна записати на аркуші паперу. Далі ви можете спільно обговорити пропозиції. «Сторони» до цього часу вже знають інтереси один одного, і попередні кроки допомагають створити атмосферу взаємної поваги.
    Зверніть увагу на процес, який призводить до гарної розв’язки, в ньому можна виділити кілька позитивних моментів. 
    Можливість навчитися чути та слухати один одного.
    Можливість відчути себе «на місці іншого».
    Можливість усвідомити свої справжні бажання, наприклад, що важливо не стільки дивитися телевізор, скільки провести вечір разом.
    Можливість взаємно пройти сімейний урок вирішення «важких» питань. 
    Але пам’ятайте, що будь–які обговорені рішення необхідно деталізувати дитині, ви все ж маєте більше досвіду, тож будьте для неї прикладом.