Дитяча відповідальність та перші помилки

 

Чи задумувалися ви, як правильно виховувати почуття відповідальності в свого чада? І що таке загалом відповідальність і для чого вона потрібна. 

Хочу звернути вашу увагу на достатньо актуальне питання для українців, оскільки саме українське виховання напряму пов’язане з акультурацією підвищеного рівня почуття відповідальності, совістливості  в дітей, внаслідок чого в дорослому житті таких дітей цілком ймовірно підвищується рівень відчуттів внутрішньої тривожності, боязливості. Такі відчуття мимовiльно виникають у свiдомості, їх необґрунтованість люди розумiють, борються з ними, але здолати не можуть. На цьому фоні виникає гіпервідповідальність —  звертаю увагу саме на неї, коли людина стає, як робот! І тут я маю на увазі не тільки всесильність людини, а й придушення особистих почуттів, прагнень заради отримання прийнятної оцінки від суспільства. Внаслідок, навіть беручи до уваги стійкість індивідуальних властивостей характеру людини, можуть виникати неврози нав’язливих станів.

Методи виховання почуття відповідальності в кожній сім’ї свої. Кожен з батьків хотів би, щоб його дитина виконувала те, що «потрібно», що на погляд дорослих буде краще, зручніше, правильніше і т.д. Подібна вдала стратегія, яку часом інтуїтивно знаходять батьки, нагадує спосіб прищеплення гілки сортової яблуні до дички. Дичка життєздатна і морозостійка, її життєвими силами починає харчуватися прищеплена гілка, з якої виростає чудове дерево. Сам же культурний саджанець в землі не виживає. Так і багато занять, які пропонують дітям батьки або вчителі, та ще з вимогами і докорами: вони не виживають. 

В інших статтях вже було описано про необхідність вчасно «відпускати кермо», тобто переставати робити за дитину те, що вона вже здатна робити сама. Однак це правило стосувалося поступової передачі дитині вашої частки участі в практичних справах. Тепер вже мова піде про те, як домогтися, щоб ці справи були зроблені.

Процес передачі відповідальності дитині за її справи дуже непростий. Його треба починати з дрібниць. Але навіть з приводу цих дрібниць батьки дуже тривожаться. Це і зрозуміло: адже доводиться ризикувати тимчасовим благополуччям своєї дитини. Заперечення бувають приблизно такі: «Як же мені її не будити? Адже вона обов’язково проспить, і тоді будуть великі неприємності в школі?» Або: «Якщо не буду змушувати її робити уроки, вона нахапає двійок!».

Як це не парадоксально звучить, але ваша дитина потребує негативного досвіду, звичайно, якщо той не загрожує її життю або здоров’ю. Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (чи своєї бездіяльності). Тільки тоді вона буде дорослішати і ставати «свідомою».

А отже загалом хочеться висвітлити декілька рекомендацій.

Проаналізуйте, чи є у вас суперечки з дитиною на ґрунті певних справ, які, на вашу думку, вона може і повинна виконувати сама. Виберіть одне з них і робіть деякий час вдвох. Подивіться, чи краще в дитини почало виходити. Якщо так, перейдіть до наступного завдання.

Придумайте який–небудь зовнішній засіб, який міг би замінити вашу участь у тій чи іншій справі. Це може бути будильник, написане правило або угода, таблиця або щось інше. Обговоріть і обіграйте з дитиною цей допоміжний засіб. Переконайтеся, що їй зручно ним користуватися.

Візьміть аркуш паперу, розділіть його вертикальною лінією навпіл. Над лівою частиною напишіть: «Сама», над правою — «Разом». Перерахуйте в них ті справи, які дитина вирішує і робить сама, і ті, в яких ви берете участь. (Добре, якщо ви заповните таблицю разом і за взаємною згодою.) Потім подивіться, що з колонки «Разом» можна зараз або в найближчому майбутньому пересунути в колонку «Сама». Пам’ятайте, що кожне таке переміщення — важливий крок до дорослішання вашої дитини. Обов’язково відзначте її успіх.

Пам’ятайте про те, що кожна людина, тим більше дитина, потребує допомоги не тільки «ділом» але й «словом», і навіть — «мовчанням».  

Практичний психолог Інна Хирса