Чи навчить нас життя думати?

  • 8 вер. 2017 12:08
  • 963
    • Стаття Чи навчить нас життя думати? Ранкове місто. Кропивницький
     
    Мене турбує те, що відбувається в нашій державі сьогодні, під час війни. З цього приводу хотів  поділитися своїми думками.  
     
    Сьогоднішнім популістам, які лізуть до влади, переступаючи через трупи загиблих героїв на Донбасі, не вистачає правди у виступах. За Станіславським, образ в таких випадках на правду не тягне, тому віри йому не може бути. На жаль, ще є люди, які їм вірять. Україні пропонують нейтральність, позаблоковість. Це заклик проти вступу до Європи, але мої колеги, які вже там  влаштувались, повідомляють: живучи лише на соціальну допомогу, вони забезпечені житлом та всім необхідним, ще й мають можливість заощаджувати для відпочинку та подорожувати світом. 
    Ми помилялись, обираючи двічі судимого Януковича, який намагався правити вічно. Виступи на політичних шоу старих і нових популістів   переконують нас в тому, що до влади знову лізуть люди з кримінальним минулим. Електронне висвітлення так званих «збережень» депутатів та працівників від влади вимагають пояснення: якщо не займався бізнесом, то де  взяв такі гроші?
    Бездіяльність керівництва в таких випадках – це відповідальність не тільки перед власною совістю, але і перед Богом та історією. Хочу вірити у терпіння одних, аби дочекатися змін на краще, та в радикальні заходи керівництва країною, бо час вимагає рішучості. Інакше, як кажуть в Одесі, хто не встиг, той спізнився, а це погано закінчується. 
    Пригадую інструктаж, який надавали нам, бійцям Радянської армії, які прибули в діючу частину під Будапештом у Другу світову війну. «Хлопці, все дуже просто, перед вами ворог. Якщо не ви його, то він вас, от і вибирайте». Під час війни завжди активізується кримінал, і керівництво держави в таких випадках діяло за законами військового часу. А сьогоднішня гра в демократію може погано закінчитися для всіх.
    Чи вчить нас чомусь життя? Невже Бог позбавив нас розуму? Є приклади великих націй Німеччини та Японії, які після Другої світової війни, втративши все, що можна було втратити, починали з нуля, а сьогодні знову попереду і допомагають переможцям. Замість помсти вони обрали розум, який допомагає в розвитку. Світ поважає розумних, а не тих, кого мали б боятися. 
    Закінчу словами, почутими на інструктажі під час війни: «Перед нами вибір: або ми знищуємо кримінал, або він знищить нас». Боюсь, щоб не сталося непоправне. Втративши державу, ми можемо втратити себе. 
    Анатолій Кривохижа,
    Народний артист України, 
    хореограф, педагог, режисер.