Чи навчить нас життя думати?
8 вер. 2017 12:08
963
Мене турбує те, що відбувається в нашій державі сьогодні, під час війни. З цього приводу хотів поділитися своїми думками.
Сьогоднішнім популістам, які лізуть до влади, переступаючи через трупи загиблих героїв на Донбасі, не вистачає правди у виступах. За Станіславським, образ в таких випадках на правду не тягне, тому віри йому не може бути. На жаль, ще є люди, які їм вірять. Україні пропонують нейтральність, позаблоковість. Це заклик проти вступу до Європи, але мої колеги, які вже там влаштувались, повідомляють: живучи лише на соціальну допомогу, вони забезпечені житлом та всім необхідним, ще й мають можливість заощаджувати для відпочинку та подорожувати світом.
Ми помилялись, обираючи двічі судимого Януковича, який намагався правити вічно. Виступи на політичних шоу старих і нових популістів переконують нас в тому, що до влади знову лізуть люди з кримінальним минулим. Електронне висвітлення так званих «збережень» депутатів та працівників від влади вимагають пояснення: якщо не займався бізнесом, то де взяв такі гроші?
Бездіяльність керівництва в таких випадках – це відповідальність не тільки перед власною совістю, але і перед Богом та історією. Хочу вірити у терпіння одних, аби дочекатися змін на краще, та в радикальні заходи керівництва країною, бо час вимагає рішучості. Інакше, як кажуть в Одесі, хто не встиг, той спізнився, а це погано закінчується.
Пригадую інструктаж, який надавали нам, бійцям Радянської армії, які прибули в діючу частину під Будапештом у Другу світову війну. «Хлопці, все дуже просто, перед вами ворог. Якщо не ви його, то він вас, от і вибирайте». Під час війни завжди активізується кримінал, і керівництво держави в таких випадках діяло за законами військового часу. А сьогоднішня гра в демократію може погано закінчитися для всіх.
Чи вчить нас чомусь життя? Невже Бог позбавив нас розуму? Є приклади великих націй Німеччини та Японії, які після Другої світової війни, втративши все, що можна було втратити, починали з нуля, а сьогодні знову попереду і допомагають переможцям. Замість помсти вони обрали розум, який допомагає в розвитку. Світ поважає розумних, а не тих, кого мали б боятися.
Закінчу словами, почутими на інструктажі під час війни: «Перед нами вибір: або ми знищуємо кримінал, або він знищить нас». Боюсь, щоб не сталося непоправне. Втративши державу, ми можемо втратити себе.
Анатолій Кривохижа,
Народний артист України,
хореограф, педагог, режисер.